29.03.2011

Справа № 2о-18/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Нахімовський районний суд міста Севастополя у складі:           

головуючого судді –Котешко Л.Л.,

при секретарі   -   Лактіоновій Ю.О.,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі  цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення режиму окремого проживання,

ВСТАНОВИВ :

Заявник звернулась до суду з заявою про встановлення режиму окремого проживання подружжя з 01.01.2009 року. Вимоги заявника мотивовані тим, що вона перебуває у шлюбі з 1985 року, від шлюбу має двоє дітей 1980 р. народження та 1987 р. народження, з січня 2009 року подружжя проживаємо окремо, сумісний побут не ведуть. Встановлення даного факту необхідно заявнику для встановлення окремого ведення побуту, окремого розподілення надходжень і витрат грошових коштів, окремого набуття майна, яке буде особистою приватною власністю будь-кого ж подружжя.

В судовому засіданні заявник наполягала на задоволенні заявлених вимог з підстав, вказаних в заяві.

У судовому засідання заінтересована особа не заперечувала проти встановлення факту окремого проживання.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, знаходить заяву підлягаючою задоволенню частково.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 липня 1985 року, згідно свідоцтва про укладення шлюбу. Заінтересована особа тривалий час не проживає з родиною, у зв’язку тим, що працює та проживає у Вінницькій області, згідно відряджених посвідчень та квитанцій про сплату за перебування на базі відпочинку «Сосновій бір», які наявні у матеріалах справи.  

Відповідно до п. 12. Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007 року при застосуванні положень статей 119, 120 СК судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер.

Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.

Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди.

Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1985 року. Від шлюбу мають двох дітей 1980 р. народження та 1987 р. народження.  

Згідно довідки форми № 9 позивач зареєстрований та проживає у домі №13 по вул. Сівашська в м. Севастополі. Сторони на сьогодні проживають окремо, позивач залишив дружину і працює у м. Києві та Вінницькій області, згідно відрядженого посвідчення ПП «Цеоліт». З часу фактичного окремого проживання сторін шлюбні відносини між ними не поновлювалися.

За змістом ст. 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і ( або ) чоловіка проживати спільно.

Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Згідно ст. 120 СК України встановлення режиму окремого проживання не  припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені Сімейним кодексом України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього  режиму,  а  також  прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання: майно,  набуте  в  майбутньому  дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

З огляду на те, що сторони більше року проживають окремо і не підтримують подружніх відносин, претензій стосовно майна не мають, шлюб розірвати не бажають, ураховуючи характер відносин, що склалися між сторонами на даний час й того, що позивач не бажає проживати спільно із чоловіком і ніхто не може примусити його жити спільно з нею, що інститут сепарації є юридичним закріпленням одного із проявів права кожного з подружжя на особисту свободу, не суперечить Конституції України та не порушує права подружжя, суд вважає за можливе встановити для сторін режим окремого проживання.

Керуючись  ст.119,120 СК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

 Встановити факт режим окремого проживання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено заявником в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з моменту оголошення апеляційної скарги.

Суддя  підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя  Нахімовського районного

суду міста Севастополя Л.Л. Котешко