Справа №   2-а-2241/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18 липня 2011 року                                                                    смт Красногвардійське   

          Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим            Проскурня С.М.,    

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом                   ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі                  АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 21 березня 2011 року звернувся до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі –УПФУ) про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. та забезпечити виплату в подальшому.

          Вимоги мотивовано тим, що позивач має статус дитини війни та право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., зокрема, на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач йому недоплачує.  

Згідно з положеннями ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України                 (далі –КАС України) суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав.  

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ                                        в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1932 році, має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 вищезазначеного Закону.  

          Як зазначив ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, управлінням пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим з 01.10.2010 року йому повинно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, по 31.03.2011р. і в подальшому щомісячно.

          Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004р. (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла                  в спірний період, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»                           № 2154-VІ від 27.04.2010р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 2857-VI від 23.12.2010р.

          Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002р., головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.            

          Отже, управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі                     у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

          Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV  від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –           20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          В даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.    

          Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів               у часі, положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-VІ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

          Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

          Згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі –Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

          Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу         № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежить                            від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.

          Тому, при розгляді справи “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок вносячи відповідні зміни до законодавства.

          Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок                        і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

          Європейський Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

          Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення фінансових соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності                у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.

          Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.   

          Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги.

          Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб,                       які є дітьми війни.  

          Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних пільг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

          Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

          Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.

          Відповідно до ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня становив                          695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні.            

Відповідно до ст.21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня становить                          750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.  

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України  на 2011 рік»                 (далі –Закон № 3491-VI), який набрав чинності 19 червня 2011 року. Цим Законом установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України                   на 2011 рік.

До набрання чинності нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України застосуванню підлягають положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України пунктом 6 Постанови від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набирає чинності 23.07.2011 р., установив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі  49,8 гривні.

З дня набрання чинності вищезазначеного нормативно-правового акту визначення порядку та розмірів виплат зазначеній категорії громадян здійснює Кабінет Міністрів України.         

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У межах заявлених позовних вимог з урахуванням положень п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ОСОБА_1                    з 01 жовтня 2010 р. по 18 липня 2011 р. має право на підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.    

          Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність повідомлених позивачем та відповідачем обставин, кожного доказу окремо, а також                        і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

          Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

          Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону без стягнення конкретних сум, оскільки нарахування та виплата пенсії є компетенцією управління ПФУ.   

          Позовні вимоги у частині зобов'язання УПФУ в подальшому призначати та сплачувати щомісячно з урахуванням підвищення пенсію довічно задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

          Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.     

          Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Керуючись статтями 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,                      2, 11, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163, ч.4 ст.1832 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі           АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 30 % підвищення пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 жовтня 2010 року                             по 18 липня 2011 року.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн., здійснені позивачем при зверненні до суду, компенсувати з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня отримання копії цієї постанови.

          Суддя