Справа № 2-1857/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

04.08.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Затолочний В.  С

при секретарі                              Морозова  Н.  М.,

за участю:

-          позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на нерухоме майно в порядку набувальної давності, -  

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

Позов, на задоволенні якого в ході розгляду справи наполягала позивачка, обґрунтований тим, що ОСОБА_4, позивачу та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить домоволодіння АДРЕСА_2 Позивачка вважає, що кожен із співвласників домоволодіння має право на ? його частину. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 Після його смерті спадщину, крім позивачки, ніхто не приймав. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що відсутні доказі її перебування на утриманні померлого. Разом з тим позивачка вважає, що добросовісно заволоділа належною померлому ОСОБА_4 часткою домоволодіння, оскільки проживає в ньому з моменту смерті ОСОБА_4 по теперішній час і користується ним. Тому позивачка просить визначити, що ОСОБА_4 належала ? частина домоволодіння АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності на цю частину в порядку набувальної давності.

Відповідачі правом на участь у розгляді справи не скористалися, надавши суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, зазначивши, що позов визнають повністю.

Вислухавши позивача та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі договору міни, посвідченого державним нотаріусом Першої КДНК Бугаєвою О.М. 23.03.1994 р., реєстровий № 2-1877. Це підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14941745, виданим 18.06.2007 р. КП ДОР «КБТІ.

Згідно ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Оскільки, набуття права власності на вказане домоволодіння відбулося на підставі договору міни, то воно не залежало від трудового внеску кожного співвласника. Тобто. частки у праві спільної сумісної власності є рівними. В процесі набуття права власності на вказане домоволодіння, між співвласниками не виникло ніяких суперечок щодо розміру частки кожного співвласника.

Таким чином, кожен зі співвласників спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_2 має право на 1/4  частину цього домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, про що відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в книзі реєстрації смертей 25.11.19% р. зроблено відповідний актовий запис за № 1501.

За життя ОСОБА_4 заповіт не складався, до державної контори з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після його смерті, ніхто не звертався, так як родичів у нього не було, не мав він також тих осіб, які знаходилися б на його утриманні, що підтверджується листом Першої криворізької державної нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 зверталася до Першої КДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 Але їй було відмовлено через відсутність доказів її знаходження на утриманні у померлого, скільки на час смерті ОСОБА_4 діяв ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до якого право на спадщину мали лише діти, дружина і батьки померлого (перша черга, ст. 529 ЦК); брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга, ст. 530 ЦК); утриманці (ст. 531 ЦК).

Тому позивач не мала можливості отримати спадщину, тому що не була спадкоємцем померлого.

В період з 29.10.1993 року по 02.11.1995 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що видно із довідки РАЦСУ та копії свідоцтва про розірвання шлюбу. З 1985 року по 1994 рік позивач разом ОСОБА_4 проживали за адресою: м. Кривий Ріг. АДРЕСА_1. В 1994 році Вони разом переїхали до домоволодіння АДРЕСА_2, де зареєструвалися як члени сім'ї та мешкали разом з 1994 року по день смерті ОСОБА_4 Після його смерті позивач продовжує мешкати в цьому домоволодінні й по цей день та вільно й відкрито користується часткою домоволодіння померлого чоловіка, що підтверджується довідками КЖП, голови квартального комітету, копією домової книги.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тобто позивач правомірно вважає, що вона добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 17 років і за набувальною давністю має право стати власником ? частини домоволодіння АДРЕСА_2.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Разом з тим, згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, правила про набувальну давність можуть поширюватися на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності Цивільним Кодексом України, тобто відлік строків, про які йдеться в частині 1 ст. 344 ЦК України, зокрема 10-річного, може починатися не раніше ніж 01.01.2001 року.

Отже позовні вимоги про визнання права власності на спірне домоволодіння за набувальною давністю можуть бути предметом розгляду на сьогоднішній день.

Тому звернення позивачки до суду є правомірним.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на нерухоме майно в порядку набувальної давності задовольнити повністю.

Визначити, що співвласнику спільної сумісної власності - ОСОБА_4 при його житті належала 1/4  частина домоволодіння АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4  частину домоволодіння АДРЕСА_2 Дніпропетровської області у складі житлового будинку А-1 (що включає прибудову «а» та ґанок «а-1»), загальною площею 75,3 кв. м., житловою площею 57,6 кв. м., сараю «Б» (що включає підвал «Бп-д»), вбиральні «В», колонки І, вимощення II, огорожі № 1-3 в порядку набувальної давності після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В. С. Затолочний