ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8856/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Серьогіної О.В.
розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до громадянина Узбекистану ОСОБА_3 про видворення за межі України,-
ВСТАНОВИВ
18.07.2011 року Дніпропетровське міське управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_3, в якому просить вирішити питання про примусове видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2011 року.
28.07.2011 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача, в якому він просить призначити справу на більш ранню дату, у зв’язку з тим, що відповідач не має коштів для проживання на території України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року клопотання задоволено, перенесено розгляд справи на більш ранню дату, а саме на 04.07.2011 року.
Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянин Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає в Узбекистані, прибув в Україну 19.03.2011 року через КПП Державної прикордонної служби України «Щорс»по національному паспорту НОМЕР_1, виданий 17.03.2010 року Республікою Узбекистан терміном дії до 07.01.2016 року.
05.04.2011 року начальником СГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області майором міліції Хижняк М.В. був винесений висновок про скорочення терміну перебування на території України громадянина Узбекистана ОСОБА_3 та встановлено термін виїзду за межі України до 10.04.2011 року.
У вказаному висновку зазначено, що відповідач прибув на територію України з метою проживання і подальшого працевлаштування, приймаюча сторона відсутня. Власного житла на території України та близьких родичі, громадян України, відповідач не має. Документів які б підтверджували законні джерела для існування відсутні, підстав для оформлення документів на імміграцію не надав.
12.04.2011 року начальником СГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області майором міліції Хижняк М.В. був винесений висновок про видворення за межі України громадянина Узбекистана ОСОБА_3 у строк до 12.05.2011 року та заборонено в’їзд на територію держави протягом шести місяців.
Підставою для винесення вищезазначеного рішення є те, що відповідач не виконав висновок від 05.04.2011 року, а саме від виїзду ухилився перейшовши на нелегальне становище.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 року № 3929-XII (надалі Закон України № 3929-XII) іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк.
Частинами 3, 4 цієї ж статті передбачено, що рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Частиною 5 статті 32 Закону України № 3929-XII встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Згідно з частиною 8 та частиною 9 статті 32 Закону України № 3929-XII, органи внутрішніх справ можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 року № 3929-XII, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Примусово видворити за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя
О.В. Серьогіна