06.07.2011
Справа № 22ц-2862/11 Головуючий в І інстанції:
Рябова О.Д.
Категорія 67 Доповідач: Вадзінський П.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Капітан І.А.
суддів Вадзінського П.О.
Колісниченка А.Г.
при секретарі Ільченко К.П.
за участю прокурора Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дніпровського району м. Херсона на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2007 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України,-
В С Т А Н О В И Л А :
До суду із зазначеною заявою звернулася ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до Міжурядової угоди про направлення та прийом в’єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємствах та в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, вона, разом зі своїм чоловіком, в 1988 році прибула на територію України і з 25 червня 1988 року почала працювати ткачем на ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат». З 23 травня 1992 року, після закінчення строку Міжурядової угоди, ОСОБА_1 була звільненна з зазначеного підприємства, однак залишилася проживати в АДРЕСА_1, де мешкає по теперішній час. Оскільки вона бажає набути громадянство України і таке право їй надано ст.8 Закону України «Про громадянство України», просила встановити факт постійного проживання на території України з 1988 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2007 року заяву задоволено, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України з 1988 року по даний час.
В апеляційній скарзі Прокурор Дніпровського району м. Херсона(далі Прокурор), посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення Прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 1988 року підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а встановлення такого факту необхідно заявнику для отримання громадянства України.
Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 знаходилася на території України відповідно до Угоди між Урядом СРСР та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про направлення та прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, а тому її перебування на території України носило тимчасовий, а не постійний характер (а.с.7).
ОСОБА_1 31 серпня 2006 року було отримано національний паспорт Соціалістичної Республіки В’єтнам, у якому визначено її громадянство вказаної республіки(а.с.13-14). Зазначений факт сам по собі виключає намір заявниці на постійне проживання на території України з 1988 року з метою отримання її громадянства.
Тимчасову посвідку на проживання заявниця отримала 25 листопада 2003 року, в якій зазначено, що вона з 03 червня 2005 року прописана за адресою: АДРЕСА_1(а.с.6). Інші дані щодо її прописки за період з 1988 року до 03 червня 2005 року, у тому числі і на території України, в матеріалах справи відсутні. Наявні в матеріалах справи докази, а саме: свідоцтва про народження дітей; довідка ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»від 23 травня 2007 року про те, що заявниця з 25 червня 1988 року по 23 травня 1992 року працювала ткачем на зазначеному комбінаті; довідка ЖКВ ВАТ «Херсонські комбайни»№ 139 від 01 червня 2007 року; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця від 17 серпня 2001 року; договір купівлі-продажу від 26 жовтня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала приміщення №2-14 та №2-15 в АДРЕСА_1, а також показання свідків не є належними для підтвердження факту постійного проживання заявниці на території України за станом з 1988 року.
Проживання на території України на законних підставах згідно зі ст.1 Закону України «Про громадянство»- це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Дані про те, що станом на 1988 рік заявниця зареєструвала на території України свій національний паспорт, мала посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їй надано статус біженця чи притулок в Україні, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, на думку колегії суддів, заявницею не надано доказів на підтвердження того, що вона на законних підставах постійно проживав на території України з 1988 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Прокурора Дніпровського району м. Херсона задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2007 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України, відмовити.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцять днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: