ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 липня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2827/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання:   Розлуцькому Андрію Миколайовичу  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1, діє на підставі довіреності

відповідача :   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5"   

до:   Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича   

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" звернулось до  суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. № 32 від 14.12.2010 року  податкове повідомлення-рішення Вінницької МДПІ №0009171500 від 07.12.2009 року було скасовано.

Таким чином, позивачу було зменшено раніше підтверджену суму податкового кредиту, яка була вже йому відшкодована шляхом зарахування у погашення податкових зобов'язань наступних періодів.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним  рішенням голови ДПА, звернувся з оскарженням до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити посилаючись на обставини в матеріалах позовної заяви.

15.07.2011 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши у попереднє засідання письмове заперечення на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнає.

Згідно з частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна  справа  має  бути  розглянута і вирішена протягом  розумного  строку,  але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі,  якщо  інше  не  встановлено  цим  Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач двічі не прибув в судове засідання,  не повідомив про причини неявки суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень статті 128 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" зареєстроване 28.02.2007 року  виконавчим комітетом Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 34939414, за місцезнаходженням: буд.32, Немирівське шосе, с. Писарівка, Вінницький район, Вінницька область, що підтверджується свідоцтвом  серія А00 №825740(а.с.14).

Згідно довідки від 01.02.2008 року № 5571 позивача взято на облік платника податків Вінницькою МДПІ 02.03.2007 року за №4013(а.с.15).

Позивач 23.04.2007  року зареєстрований   Вінницькою МДПІ платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 12.02.2008 року №100097887 НБ №106018(а.с.16).

Головним державним податковим ревізор-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Вінницької МДПІ Нестер Г.І. проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Конкорд-5", код за ЄДРПОУ 34939414, податковий номер платника ПДВ 349394102285 поданої за ІІІ квартал 2009 року дата реєстрації у податковому органі - 09.11.2009 року вх.№32620, розрахунок суми бюджетного відшкодування за ІІІ квартал 2009 року - 09.11.2009 року, вх. №32621.

За наслідками  вищезазначеної перевірки складено акт від 07.12.2009 року №60/1500-34939414 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість(а.с.19).

Актом перевірки встановлено, що розмір заявленого бюджетного відшкодування, зазначеного платником у декларації аза ІІІ квартал 2009 року є меншим ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки звіркою даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування із даними поданими платником податкових накладних, платіжних доручень, реєстрів отриманих і виданих податкових накладних встановлено, що у попередніх (з 1 липня 2007 року) податкових періодах підприємством сплачено податок на додану вартість в вартості придбаних товарів на суму 50636,00 грн.

За даними  рядка 3 "Розрахунку суми бюджетного відшкодування" за ІІІ квартал 2009 року сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді становить - 4411,00 грн.

Відповідно до абз. "а" п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі заниження платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок перевірки, надсилає платнику податків  податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно із п.п. 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань  з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином сума, що підлягає бюджетному  відшкодуванню занижена на 46225,00 грн.

На підставі акта перевірки Вінницькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення  №0009171500 від 07.12.2009 року, згідно із яким товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  у розмірі 46225,00 грн. та встановлено, що зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення ТОВ "Конкорд 5" не оскаржувалось, а визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ  зараховувалась у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області від 14.12.2010 року №32 скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької МДПІ форми "В2" № 0009171500 від 07.12.2010 року.

Приймаючи таке рішення голова ДПА у Вінницькій області виходив із того, що в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того, відповідач керувався тим, що перевірка проведена в порушення  наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 з ПДВ.

Не погоджуючись з таким рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог,  суд керується та виходить із наступного.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент прийняття податкових повідомлень -рішень) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону  №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168  зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168,  бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача, викладеними у письмових запереченнях та зазначених в усних поясненнях представника в судових засіданнях, а саме, що оскаржуване рішення ДПА у Вінницькій області є правомірними, оскільки преревіряючими при проведені перевірки та прийняті органами ДПС рішення за формою В2 не досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.  Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168  щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової  інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки не вбачається, що  перевіряючими виявлені порушення позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту.

Крім того, згідно акту перевірки, що міститься в матеріалах справи,  факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Оскаржуване рішення прийнято на підставі статті 55 Податкового кодексу України, відповідно до п. 55.1 якої податкове   повідомлення-рішення  про  визначення  суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Судом встановлено, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення було порушення працівниками органів ДПС наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість” при проведенні перевірки щодо правомірності формування товариством податкового кредиту.

На думку суду, вони самі по собі не можуть слугувати  підставами для скасування рішень форми В2 та не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер.

Більше того,  дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обов’язковими йому до виконання.

Крім того, на думку суду, оскаржуване рішення винесене передчасно, так як не ґрунтуються на  об’єктивно встановлених фактах та обставинах. Їх винесенню мала б передувати перевірка, яка би встановила безпідставність отримання позивачем бюджетного відшкодування, в результаті порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість”, що цілком би було логічним.

Також судом не береться до уваги акт перевірки №60/1500-34939414 від 07.12.2011 року, на який посилається відповідач як на підтвердження обґрунтованості  прийнятого рішення, оскільки даний акт складений після прийняття оскаржуваного рішення та не слугував підставою для його прийняття.

Надаючи оцінку рішенню  ДПА у Вінницькій області №32 від 14.12.2010 року, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуване рішення не відповідає вище переліченим критеріям, відтак, підлягає скасуванню.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у  разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання  протиправними   рішення   суб'єкта   владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача, якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволеню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв’язку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення  голови Державної податкової адміністрації у  Вінницькій області Вітрука Олега Васильовича №32 від 14.12.2010 року  про скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької МДПІ №0009171500  від 07.12.2009 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Жданкіна Наталія Володимирівна

15.07.2011