Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3933/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Громова І.Б.
Суддя-доповідач : Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф..
Суддів: Осоцького І.І
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, виселення та вселення до житлового будинку, -
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення до житлового будинку.
В позові зазначала, що вона є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку зареєстрована лише вона, як власник житлового будинку. Відповідач ОСОБА_4, який є її старшим сином, на протязі останніх двох років наполягав на тому, щоб вона подарувала йому спірний житловий будинок. У здійсненні такого дарунку вона йому відмовляла, оскільки у неї ще є молодший син - ОСОБА_5, який здійснює за нею необхідний догляд та має право на спадкування її майна. Оскільки така позиція не влаштовувала її старшого сина ОСОБА_4, він разом зі своєю співмешканкою оселилися в її будинку та створили для неї нестерпні умови проживання, вчиняли сварки, ображали її. З січня 2010 року вона перебувала у молодшого сина ОСОБА_5, так як потребувала постійного догляду та медичної допомоги за станом здоров'я. Коли вона через деякий час повернулася додому, то не змогла потрапити до будинку, оскільки відповідач без її дозволу замінив замки у вхідних воротах та вхідних дверях до житлового будинку, ключі від нового замка їй віддавати відмовився та разом зі своєю співмешканкою займає житлове приміщення, не маючи на те законних підстав. Відповідач ОСОБА_4 має своє житло, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, де він і зареєстрований до теперішнього часу. На її вимоги добровільно виселитися з належного їй житлового будинку та надати їй можливість доживати свій вік в ньому відповідач ніяк не реагує. На теперішній час вона проживає у свого молодшого сина ОСОБА_5, який добре до неї ставиться, здійснює за нею необхідний догляд, забезпечує медикаментами та всім необхідним. Але вона бажає доживати свій вік у своєму житловому будинку, де все збудовано завдяки її праці та праці її покійного чоловіка. Просила суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; вселити її в належний їй на праві власності житловий будинок та виселити ОСОБА_4 з належного їй будинку, а також стягнути з ОСОБА_4 на її користь судові витрати.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Вселено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 вселився до спірного будинку за згодою своєї матері ОСОБА_3 та проживає в будинку з 2006 року на правах члена родини, без реєстрації. ОСОБА_4 має своє житло, є власником квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 150 ЖК України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 чинить своїй матері ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм житловим будинком, а саме змінив замки, ключів від вхідних дверей їй не надає, і у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України зобов’язав відповідача не чинити позивачу перешкод у користуванні будинком і вселив ОСОБА_3 в будинок.
Стаття 156 ЖК України встановлює право членів сім"ї власника жилого будинку (квартири) на проживання з ним в будинку, користуватися цим житлом, приміщенням нарівні з власником.
Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім"ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 116 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст. 116 ЖК України виселення може мати місце, якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу власника або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Проте з такими позовними вимогами позивач ОСОБА_3 до суду не зверталася.
Стаття 47 Конституції України та стаття 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.
Передбачені ст.ст.9,156,157 ЖК України обмеження щодо виселення колишніх членів сім"ї власника не є порушенням права власності.
Відмовляючи у задоволенні позову про виселення ОСОБА_4 із спірного житлового будинку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що припинення сімейних відносин з власником житлового будинку не позбавляє колишніх членів його сім"ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього житлового приміщення.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач створює нестерпні умови для проживання з ним в одному будинку, поводиться агресивно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позов з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України позивачем не заявлявся.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, на висновки суду не впливають та не спростовуються вищенаведеним.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: