Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –4039/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Горбачова Ю. С.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Панкеєва О.В.
Сапун О.А.
при секретарі: Коверзнєві М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2011 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитною угодою,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк»( далі –банк) звернувся до суду із вказаним позовом, який уточнював під час розгляду справи.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.11.2007 року між ОСОБА_3 та банком був укладений кредитний договір № 14.13889 , на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 65000 грн. , зі сплатою відсотків за користування в розмірі 18 % річних з кінцевим терміном повернення до 07.11.2011 р.
Для забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави б/н ,за яким останній надав у заставу майно: автомобіль СВП ( модель 3302101 СПГ, рік випуску 200, тип ТЗ: мікроавтобус пасажирський , реєстраційний номер НОМЕР_1) автомобіль ІVЕСО ( модель : 4510ПЕ , 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2).
Крім того, на забезпечення виконання зобов’язань 07.11.2007 року був укладений договір застави б/н, згідно якого ОСОБА_3 передав у заставу майно –побутову техніку, опис якого зазначено в договорі застави.
Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконував свої зобов’язання , кредит та відсотки за ним своєчасно не погашав, за ним утворилася заборгованість, яка станом на 08.10.2010 року становить 35948,76 грн. , яка складається з заборгованості за кредитом 32289,67 грн., із них 6395,21 грн. сума кредиту повернення якої прострочено, 1249,08 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, із них 881,21 грн. сума відсотків, повернення яких прострочено, 67,71 грн. –прострочена винагорода, 55,35 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитом 2286,95 грн. –штраф згідно п. 6.6 кредитної угоди.
Посилаючись на порушення відповідачами зобов’язань , банк просив суд передати в заклад банку шляхом вилучення у відповідача належне останньому на праві власності заставне майно: пасажирський мікроавтобус СПВ 3302101 СПГ , білого кольору, 2003 року випуску; пасажирський автобус ІVЕСО 4510ПЕ; монітор LG Fletron L 1511 S модель LB 501 K-IL 2007 року випуску, телевізор SAMSUNG модель CS 29 Z 40 HPQ 2007 року випуску, караоке міні домашній кінотеатр модель MBD –K 62 Q 2007 року випуску , кондиціонер West модель Gaso 903 2007 року випуску.
В рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою в сумі 35948,76 грн. банк просив звернути стягнення на зазначене майно шляхом його продажу Банком будь-якій особі покупцю за початковою ціною 67500 грн. від імені відповідача , з наданням Банку права підписувати усі необхідні документи для укладення такого договору , знімати та ставити транспортні засоби на облік у територіальному РЕП ДАІ, проходження технічного огляду. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на протязі тривалого часу належним чином виконував зобов’язання по кредитній угоді № 14.13889 від 07.11.2007 року.
У лютому 2009 року банком в односторонньому порядку була підвищена процентна ставка по вказаному кредитному договору з 18 % до 30 % річних з порушенням процедури , яка встановлена договором та чинним законодавством.
Повідомлення було направлено не за місцем його проживання, а на іншу адресу, згоди на підвищення процентної ставки він не давав.
Він сплачує кредит і процентну ставку відповідно до договору.
Згідно розрахунку заборгованості, яку надав банк, заборгованість по кредиту нарахована з підвищеної банком в односторонньому порядку у лютому 2009 року процентної ставки.
Посилаючись на неправомірність дій банку , просив суд визнати незаконним підвищення йому процентної ставки за кредитною угодою № 14.13889 від 07.11.2007 року з лютого 2009 року до 30 % річних, визнати незаконним нарахування заборгованості по погашенню тілу кредиту та процентної ставки , яка виникла станом на 30.11.2010 року та сягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2011 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконними дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо підвищення в односторонньому порядку з лютого 2009 року процентної ставки за кредитною угодою № 14.13889 від 07.11.2007 року, укладеною між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 та щодо нарахування ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту та процентній ставці , яка виникла у зв’язку з цим підвищенням.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 54 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає , що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити та задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» .
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника банку,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 28,32 % річних ПАТ КБ "ПриватБанк" розпочало нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у частині визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" фактично збільшило розмір процентів до 28,32 % за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.
Висновок суду відповідає обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того , що п.2.3.1. укладеного між сторонами договора передбачено право КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитами за певних умов, листом від 8 січня 2009 року банк повідомив ОСОБА_3 про те, що з 1 лютого 2009 року банк збільшує процентні ставки до 30% річних, і запропонувало йому в строк до 1 лютого 2009 року повідомити банк про свої наміри та в разі незгоди з підвищенням процентних ставок погасити заборгованість за кредитами в повному обсязі, проте ОСОБА_3 у встановлений строк не повідомив ЗАТ КБ "ПриватБанк" про свою незгоду з підвищеними процентними ставками і здійснював платежі на запропонованих банком умовах, а тому згідно з частинами 2 і 3 статті 205 ЦК України банк правомірно підвищив процентні ставки з мовчазної згоди позивача, крім того, рішення про підвищення процентних ставок КБ "ПриватБанк" прийнято до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", а зазначений закон не має зворотної дії в часі.
Проте з такими доводами апеляційної скарги погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".
Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Судом першої інстанції встановлено, що 7 листопада 2007 року банк уклав із ОСОБА_3 кредитний договір 214.13889 , за яким ОСОБА_3 одержав строком до 7 листопада 2011 року 65000 грн. на споживчі цілі з умовою сплати за користування кредитом процентів у розмірі 18% річних.
Пунктом 2.3.1 договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.
Банк посилався на те , що листом, який датований та направлений позивачу 8 січня 2009 року, повідомив ОСОБА_3 про те, що з 1 лютого 2009 року процентні ставки за кредитами для нього становитимуть 30% річних.
Проте зазначений лист не містить, як того вимагає п.2.3.1 кредитного договору графік погашення кредиту ,відсотків і винагороди ,які розраховані з урахуванням нової ставки .До того ж між сторонами виникли суперечності щодо отримання цього листа саме позичальником. Лист направлений на адресу м.Мелітополь вул.Жовтнева б.36, хоча в договорах зазначена адреса м.Мелітополь вул.Р.Люксембург буд5 кв.56. Поштове повідомлення про вручення відсутнє, лист направлявся простою кореспонденцією,а в довідці підприємства поштового зв’язку не зазначено на підставі яких даних стверджується про вручення кореспонденції особисто ОСОБА_3 12.01.2009 року. Зазначені обставини свідчать про те, що банк не надав безспірних та неспростовних доказів про дотримання ним вимог п 2.3.1 договору , тому посилання на ст.205 ЦК України є не прийнятним.
У відповідності до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
На час направлення позивачу листа щодо збільшення процентних ставок –8 січня 2009 року, КБ "ПриватБанк" було достовірно відомо про те, зміни в законодавстві відбулися 12 грудня 2008 року та 9 січня 2009 року набирає чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", згоди на зміну договору в порядку ст.ст.642,643,644 ЦК України ОСОБА_3 не давав.
Проценти за користування кредитами у розмірі 28,32% річних банк розпочав нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" .
За цих обставин суд правильно дійшов висновку , що збільшення банком розміру процентів за кредитним договором у односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року є незаконним .
Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: