Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Скользнєва Н.Г. Суддя доповідач Бондар М.С.
26 липня 2011 року Справа № 22-4175/11
У Х В А Л А
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Кухар С.В., Савченко О.В.
секретар - Семенчук О.В.
при участі: прокурора - адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" про визнання приватизації житлового приміщення, свідоцтва про право власності на житлове приміщення недійними та визнання права користування житловим приміщенням й усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третя особа –Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" про визнання приватизації житлового приміщення, свідоцтва про право власності на житлове приміщення недійними, визнання права користування житловим приміщенням й усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, посилаючись на те, що вони постійно з 2001 року та 2002 року, відповідно, до 2009 року проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі тертої особи. Наймачем вказаного житлового приміщення є відповідач ОСОБА_3. В цій же квартирі проживає ОСОБА_4. 08 квітня 2002 року відповідачі отримали свідоцтво про право власності на квартиру в порядку приватизації й не визнають їх право на користування житлом та право власності на спірну квартиру. Тому просили позов задовольнити.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2011 року з'явленні вимоги відхилені.
В апеляційній скарзі позивачі просили скасувати судове рішення і задовольнити позов, зазначаючи, що суд неправильно визначив обставини справа й невірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що приватизація квартири відбулася у відповідності з вимогами чинного законодавства, оскільки відповідачі подали до органу приватизації державного житлового фонду заяву про приватизацію займаної ними квартири, розпорядженням органу приватизації від 04.10.2001 року за № 26 була надана згода на приватизацію квартири і 08.04.2002 року видане свідоцтво про право власності № 115 на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.9).
Цей висновок суду відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Спірне житлове приміщення надано для проживання відповідачам у січні 1987 року (а.с.88).
На час приватизації в квартирі були прописані ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4.
За ч.2-5 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" - передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
Передача квартир у власність громадян виконується на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир у власність громадян відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію житлового фонду України" у поєднанні з нормами ст.1,6,9,61 ЖК України, ст.29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст.71 ЖК України), а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 08 червня 2001 року.
Сторони не заперечують, що позивачі проживали у спірному житловому приміщенні з 2001 року по 2009 рік.
Позивач ОСОБА_1 з 2000 року має постійну реєстрацію АДРЕСА_2 (а.с.136). ОСОБА_2 має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_3.
Отже, зазначені особи постійно зберігали за собою право користуванням житловими приміщеннями за місцем реєстрації.
Відповідно до наведених норм Закону та положень ЖК України право на приватизацію мають особи, які поселились у квартиру в установленому законом порядку, у тому числі з дотриманням правил реєстрації, і постійно проживають на момент проведення приватизації. Лише один факт проживання в квартирі не свідчить про набуття права користування квартирою, а відповідно й права на її приватизацію.
Таким чином, зазначене позбавляє можливості позивачів на отримання квартири у власність у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", що суд врахував при ухваленні рішення у справі.
Встановивши ці факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленим фактам, суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2011 року у цій залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: