Справа №22-ц-1406/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко
Категорія - 57 Суддя-доповідач - Лузан
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Дубровної В. В., Рибалки В. Г.,
за участю секретаря - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Лясковської К.І.
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2011 року
у справі за скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дії державного виконавця,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою суду від 14 червня 2011 скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Визнано незаконною постанову від 16 грудня 2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за ухвалою по цивільній справі №2-340/07 від 26.12.2007 р. Зарічного районного суду м. Суми про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ «Сумиінвест», за якою останнє зобов'язалося кожному із позивачів надати по 1-кімнатній квартирі в новозбудованому будинку АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду і постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні скарги з тих підстав, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2007 року по справі №2340/07 була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ «Сумиінвест».
Умовами названої мирової угоди, зокрема, передбачалось, що ЗАТ «Сумиінвест» бере на себе зобов’язання, в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надати кожному з них по однокімнатній квартирі загальною площею не менше 40,61 кв.м в АДРЕСА_1 в строк до 01 липня 2009 року.
06 червня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду зі скаргою, у якій просили суд визнати неправомірними дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Лясковської К.І., які виразилися, зокрема, у винесенні постанови від 16 грудня 2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою № 2-340/07 Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2007 року і зобов'язати державного виконавця прийняти ухвалу № 2-340/07 Зарічного районного суду міста Суми від 20 грудня 2007 року до виконання.
З постанови, винесеної 16 грудня 2010 року державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Лясковською К.І., вбачається, що було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, у виконавчому документі повинні бути зазначені адреса та ідентифікаційний код боржника та стягувача.
Постановлюючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2007 року по справі №2-340/07 була визнана мирова угода між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ЗАТ «Сумиінвест». При цьому, як встановив суд першої інстанції, в тексті ухвали суду від 20 грудня 2007 року не були вказані всі відомості про боржника та стягувачів, у зв’язку з чим було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Проте суд визнав такі дії незаконними, при цьому послався на те, що при подачі заяв про примусове виконання ухвали суду стягувачі надали в орган ДВС усі необхідні дані для своєчасного і повного виконання судового рішення способом і в порядку, передбаченому виконавчим документом.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна, так як він зроблений у зв’язку з невірним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» у його редакції, чинній на час винесення постанови, у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують, що ухвала № 2-340/07 Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2007 року не містила всіх даних щодо стягувачів та боржника, які перелічені в п.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а тому ці відомості вони зазначили у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження. Крім того, звертались з відповідною заявою до суду і Зарічним районним судом м. Суми названі недоліки ухвали від 20 грудня 2007 року були усунуті шляхом винесення 16 лютого 2011 року ухвали про її роз’яснення.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що постанова державного виконавця від 16 грудня 2011 року була винесена з дотриманням вимог п.3 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» і у суду першої інстанції не було підстав для визнання її незаконною.
У зв’язку з наведеним ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішив питання щодо правомірності дій державного виконавця лише при винесенні ним постанови від 16 грудня 2011 року, іншим діям державного виконавця, зазначеним у скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції оцінки не давав.
У зв’язку з цим законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції перевіряється тільки в межах, визначених судом у своїй ухвалі, тобто колегія суддів не висловлюється з приводу обґрунтованості скарги на постанови державного виконавця від 26 січня 2011 року та від 09 березня 2011 року, так як суд першої інстанції з цього приводу ухвали не постановлював.
Керуючись ст.303, п.2 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311,313-315 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Лясковської К.І. задовольнити.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2011 року скасувати і постановити нову ухвалу.
Відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні скарги про визнання незаконною постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Лясковської К.І. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16 грудня 2010 року у зв’язку з її необґрунтованістю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -