ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

“12” травня 2011 року            Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого, судді                              САВРАНСЬКОЇ Т.І.

при секретарі                               Юрченко С.В.

за участю:

прокурора                               Жовнір С.О.

представника Військової частини А1656 на підставі довіреності від 23 березня 2011 року № 207                               ОСОБА_4

відповідача                               ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6 відділу м. Сімферополь на підставі довіреності № 10/1189 від 20 квітня 2011 року                                 ОСОБА_7

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військової частини А0801 – на підставі службового становища                               ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військової Частини А 1656 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 відділу м. Сімферополя, ОСОБА_9, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військової частини А 0801, - про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В :

4 квітня 2011 року Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства і просив суд :

-   Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності № 22066-1 на будинок АДРЕСА_1 видане 30 березня 2006 року ОСОБА_5

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що приватизація одноквартирного будинку була здійснена з порушенням ч. 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки будинок розташований на території військового містечка № 2 військової частини А0801, відтак вказане свідоцтво як правовий акт є незаконним та підлягає скасуванню з підстав статті 21 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні прокурор, представники військової частини А1656, військової частини А0801 та ОСОБА_6 відділу м. Сімферополь наполягали на задоволенні позову з викладених підстав.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечував, по суті обґрунтовуючи  свої заперечення добросовісністю набуття права власності на зазначений будинок.

Представник Міністерства Оборони України та відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Сторони та їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалось питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.

Вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, відповідача ОСОБА_5, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.

На підставі Розпорядження Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району як органу приватизації  від 30 березня 2006 року за № 2985 ОСОБА_5 набув право власності у порядку приватизації на будинок АДРЕСА_1, що посвідчується Свідоцтвом про право власності від 30 березня 2006 року № 22066-І Серії САА № 491257.

Відповідно до ч. 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач або особа, яка здійснює представництво, на власний розсуд обирає спосіб захисту, що випливає з вимог статті 16 ЦК України і статті 11 ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування зазначеного свідоцтва про право власності, військовий прокурор залишив без уваги положення ст. ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і ст. 328 ЦК України.

Так, за змістом зазначених норм приватизація державного житлового фонду – це один із способів набуття права власності, яке полягає у відчуженні квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, що здійснюється уповноваженими на це органами приватизації, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Частиною 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» окремо визначено, що передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, які є правовими актами.

За своєю правовою природою свідоцтво про право власності не є правовим актом, а його видача тільки спрямована на посвідчення права.

Отже, заявляючи позов на захист права держави, військовий прокурор  мав оспорювати правовий акт – Розпорядження органу приватизації № 2985 від 30 березня 2006 року, на підставі якого і відбулась зміна форми власності, а не Свідоцтво про право власності, яке за своєю правовою природою є тільки правопосвідчувальним документом.

Разом з тим рішення суду про скасування розпорядження органу приватизації представник позивача не надав і вимог про визнання його незаконним та скасування разом з рештою позовних вимог не заявив.

Зважаючи на викладене, суд виходить з правомірності набуття ОСОБА_5 права власності на будинок АДРЕСА_1 та не доведеності протилежного.

Дійшовши таких висновків, суд також зауважує, що жодна з обставин, на яку в обґрунтування позову посилався прокурор, зокрема, щодо розташування будинку на території військового містечка та самочинності будівництва, доказами не підтверджені. При цьому матеріали цивільної справи містять лише три документа – копії свідоцтва про право власності, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та листа ОСОБА_6 відділу м. Сімферополя від 3 березня 2011 року.

Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності пояснення прокурора, представників сторін та відповідача, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає  задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 16, 21,  328  Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військової Частини А 1656 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 відділу м. Сімферополя, ОСОБА_9, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військової частини А 0801, - про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                          Т.І. Савранська