Справа № 2а-1685/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання - Алманової І.Г., Шер-Алієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної митниці про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Південної митниці про скасування постанови №0303/50001/09. Позовні вимоги мотивовані тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення та немає ознак порушення митних правил, тому позивач був вимушений звернутися до суду та просив визнати дії Південної митниці протиправними, скасувати постанову, закрити справу та стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого держмита у розмірі 03 грн. 40 коп. та витрати на розрахункове обслуговування банку у розмірі 5 грн. (а.с. 2-4).
23.07.2009 року відповідачем були поданні заперечення на позов (а.с.34-36), після чого позивач уточнив свої позовні вимоги (а.с.41-42).
Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 22 квітня 2009 року заступником начальника Південної митниці - начальником служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Григор’євим В.А. була винесена постанова про порушення митних правил №0303/50001/09, якою позивача, як посадову особу ТОВ «Дельта Вільмар СНД», було визнано винним у порушенні митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена ст.330 МК України, у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (а.с.5-6).
Згідно ст.330 МК України неподання митному органу в установлений законодавством строк документів, передбачених відповідно до цього Кодексу для здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від подання письмової декларації тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ст. 232 МК України строк переробки товарів на митній території України обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що ввозяться для переробки. Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів. Виходячи з технологічних особливостей переробки Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші строки переробки товарів, ніж ті, що зазначені у частині другій цієї статті. Згідно ч.8 ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах на умовах податкового кредиту, до настання строку фактичного відвантаження готової продукції іноземному замовнику можуть отримати окремий дозвіл на відстрочення оплати векселів або погашення письмових зобов’язань, надається відповідним органом державної податкової служби.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачем формально доведено факт вчинення позивачем порушення митних правил, а саме ненадання позивачем митному органу України в установлений законодавством строк документів (фактично документи подані 12.03.2009 p., а повинні були передані 09.03.2009; з врахуванням того, що це був неробочий день, то 10.03.2009 p.). Власно факт прострочки не заперечується представником позивача, проте останній посилається на об’єктивні причини - завершення строку дії векселя в неробочий день, скорочений робочій день напередодні свята Восьмого березня, що виключило технічно отримання його саме в цей день, три вихідних дня, і тільки після отримання 10 березня 2009 року вони були передані до відповідача.
Разом з тим, з матеріалів справи, зокрема матеріалів про адміністративне правопорушення, постанови, яка оскаржується, вбачається відсутність обгрунтування застосування до правопорушника максимальної санкції передбаченої ст. 330 МК України - штрафу у вигляді 10 неоподаткованих мінімумів. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Посадова особа, керуючись ст. 33 КУпАП, при винесенні постанови по справі враховує рівень суспільної небезпеки і характер вчиненого правопорушення, обставини його скоєння, особу правопорушника, та інші обставини, справи яки повинні бути враховані при визначенні покарання. З тексту постанови не вбачається, яким чином була реалізована вказана норму закону при застосуванні до правопорушника максимальної санкції передбаченої ст. 330 ТК України, зокрема відсутні відомості про повторне притягнення до адміністративної відповідальності, оцінка суспільної небезпеки вчиненого, оцінка пояснень особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності або будь-які відомості, які б з точки зору суду могли вплинути на таке прийняте рішення. Судом враховується, що як вбачається з акту планової виїзної перевірки ТОВ „Дельта Вілмар СНД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.09 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.03.09 (а.с. 43-48) не встановлено порушень Закону України від 15 вересня 1995 р. „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішнеекономічних відносинах", тобто суспільна небезпечність повинна була бути та могла бути оцінена на момент прийняття оскаржуємої постанови.
Згідно зі ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Способи захисту прав та законних інтересів позивачів (невичерпний перелік) передбачені ст. 105 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки факт правопорушення знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, проте під час прийняття рішення було порушена процедура призначення адміністративного стягнення, а на момент прийняття судом постанови строки передбачені ст. 38 КУпАП закінчились, суд задовольняє адміністративний позов частково, скасовує постанову та закриває провадження по справі, відмовляючи в іншій частині адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 232, ч. 1 ст. 330 МК України, ст.ст. 23, 33, 38 293 КУпАП, ст.ст. 11, 12, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про порушення митних правил №0303/50001/09 від 22.04.2009 року.
Провадження по справі про порушення митних правил №0303/50001/09 закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 186 КАС України.