Р І Ш Е Н Н Я                                                Справа  № 2-273/11р.

                         І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

29 липня 2011 року                               Веселівський районий суд

                                                                     Запорізької області

В СКЛАДІ:

Головуючого судді:                   Калабухової О.А.

При секретарі:                            Бадюла В.А.

Прокурора:                                 Плужнік М.В.

Представника служби в справах дітей: ОСОБА_1

З участю представників сторін: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому засіданні в залі засідань Веселівського районного суду цивільну справу за позовом:

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, зацікавлена особа служба в справах дітей про позбавлення батьківських прав.

                                         ВСТАНОВИВ

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно їх сина ОСОБА_6 В позові вказав наступні обставини.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі  з 23.04.2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2  в них народився син ОСОБА_6, батьком якого в свідоцтві про народження записаний позивач, а матір*ю ОСОБА_5. Крім того разом з ними проживали дочка відповідачки від першого шлюбу та син позивача від першого шлюбу. Сторони разом проживали та виховували дітей.

В вересні 2007 року відповідачка поїхала на заробітки до Росії покинувши на позивача свою дочку та сина, якому на той час виповнилось лише півтора року.

Після свого повернення стала проживати за другою адресою, де на той час проживала її мати та дочка. Син залишився проживати з позивачем. Навіть на новорічні свята вона не взяла сина до себе, повідомивши про те, що  збирається до гостей.

Крім того наприкінці року відповідачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. За рішенням суду шлюб був розірваний.

Відповідачка зовсім не цікавилась своїм сином, його здоров*ям. Коли дитина хворіла його лікуванням займався батько. Коли позивач звернувся до матері дитини з проханням забрати з лікарні аналізи дитини, бо не було з ким залишити дитину, то його виялаяли та сказали, що раз йому треба то він і піде.

14.02.2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини. В результаті слухання по справі відповідачка сама погодилась залишити дитину позивачеві, що підтверджується копією укладеної та затвердженої судом мирової угоди.

З 11.03.2008 року відповідачка зовсім перестала спілкуватись з сином, або проявляти до нього інтерес, не цікавилась його життям та здоров*ям, не вітала зі святами, не намагалась побачитись з ним.

Позивач влаштував сина до дитячого садку, в якому він навчається і по теперішній час.

15.11.2009 року ОСОБА_5 після десятої години вечора, зателефонувала позивачеві, перебуваючи в стані сп*яніння та погрожуючи стала вимагати сина.

Щоб уникнути подальших суперечок та надати дитині постійну можливість  вільно спілкуватись з матір*ю позивач 20.11.2009 року звернувся в службу в справах дітей для визначення днів перебування сина з матір*ю.

30.11.2009 року службою дітей були встановлені дня для спілкування відповідачки з сином.

Відповідачка  два рази взяла в установлені дні дитину до себе.  І після припинила з ним будь яке спілкування. Дитину у встановлені дні не брала, з проханням дати сина в інший час не зверталась. Здоров*ям та життям сина перестала цікавитись взагалі. Постійно виїздила до Росії на заробітки покидаючи свою старшу доньку на матір похилого віку.

На даний час відповідачка має іншу сім*ю та найближчим часом народить іншу дитину.

До сина вона взагалі байдужа, у всіх заходах приймає участь лише батько дитини та його бабуся. Позивач доглядає та виховує сина, в разі потреби лікує. Дитина добре розвивається про що свідчить його постійна участь у конкурсах та виступах як у дитячому садку так і на районному рівні.

Дитина навіть не пам*ятає свою матір. А матір проходить мимо та робить вигляд, що не знає дитину.

В судовому засіданні позивач підтверджує обставини, викладені в позовній заяві, пояснює, що дійсно після того як відповідачка уклала з ним угоду про місце проживання дитини вона взагалі перестала цікавитись сином. Натомість почала всім розповідати що він їй погрожує та не дає дитину. Тому щоб уникнути сутичок та не допустити порушення прав дитини він звернувся до служби в справах дітей, де матері були призначені дні для спілкування з сином. Мати один чи два рази взяла сина, а потім перестала взагалі с ним спілкуватись. Дитина вважає матір*ю іншу жінку.

Просить позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_6.

Представник позивача на позові на полягає, пояснює, що відповідачка в порушення вимог законодавства взагалі не цікавить своїм сином. В неї є дочка, що проживає разом з нею та  скоро народиться ще одна дитина. Про сина ОСОБА_6 вона не піклується, участі в його лікуванні, вихованні та утриманні не приймає. В дні, що були встановлені службою в справах дітей сина не брала. Більше того, коли батько з дитиною зустрілись з матір*ю дитини в магазині то вона зробила вигляд, що не знає сина і відвернулась.

Вважає що відповідачка не має морального права називатись матір*ю дитини та просить позбавити її батьківських прав  відносно ОСОБА_6

При позбавленні батьківських прав просить стягнути аліменти в розмірі 100 гривень в твердій суммі так як відповідачка ніде офіційно не працює та стабільного доходу не має.

Представник відповідачки в судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 є матір*ю малолітнього ОСОБА_6, крім того вона ще має дочку та зовсім скоро народить ще одну дитину. Для того щоб виїхати на заробітки до Росії вона дійсно залишила малолітнього сина проживати з батьком. Свою дочку від першого шлюбу вона забрала до своєї матері, бо батько не приділяв їй уваги. Після приїзду позивачки з Росії сторони розірвали шлюб. Син з листопада 2007 по 12.02.2008 року проживав з нею, а потім знов у батька, в березні 2008 року вона знову від*їздила до Росії тому погодилась в суді на офіційне проживання сина з батьком. В 2009 році їй були встановлені дні для спілкування з сином. Вона два рази його брала. Дійсно дитині вона не допомагає, участі у вихованні не приймає, до служби в справах дітей не зверталась. З сином вона не спілкується і не намагається побачитись з дитиною через те що боїться перешкод з боку його батька.

Позов вона визнає, але вважає що не можна позбавляти матір батьківських прав.

Про те що в суді розглядається справа вона знає, але не прийде бо вагітна і не бажає йти до судового засідання. Виплачувати синові аліменти в розмірі 100 гривень не заперечує.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона є вихователем дитячого садка до якого ходить ОСОБА_6. Дитина добре розвивається, постійно приймає участь у різноманітних конкурсах у тому числі і районного рівня. Без причин хлопець дитячий садок не пропускає. Вихованням сина займається лише його батько та бабуся. Батько постійно приводить та забирає сина з садка, відвідує батьківські збори, приймає активну участь в життя дитячого садка.

Матір дитини вона навіть ніколи не бачила, до садка вона ніколи не з*являлась. Поцікавитись або побачитись з дитиною в садку не намагалась. Про те що в дитини є матір знають лише зі слів батька, її ж саму взагалі ніколи не бачили.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він проживає недалеко від позивача. Дитиною постійно займається лише  батько та його матір. Матір дитини він знає але ніколи не бачив, щоб вона займалась сином або намагалась прийти до дитини.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що позивач був одружений з ОСОБА_5 та разом проживали. С ними проживали також Дочка  відповідачки та син позивача, а потім народилась спільна дитина. Коли відповідачка перший раз поїхала та покинула свого сина йому не було й двох років. Повернулась вона не до чоловіка і подала на розірвання шлюбу. Через деякий час вона взагалі покинула свого сина та стала проживати окремо. Дитиною цікавилась перестала, участь у його вихованні не приймала. Жодного разу вона не звернулась з вимогою надати їй дитину, лише по вулиці розказувала, що не дають сина. До теперішнього часу дитина вже навіть зовсім забула про матір. Батько сам піклується про своїх синів, виховує їх, займається їх розвитком.

Представник служби в справах дітей в судовому засіданні показала, що дійсно вони знають сім*ю ОСОБА_5 так як батько дитини в 2008 році звертався до служби з приводу того, що матір дитини покинула сина та поїхала. В 2009 році позивач звертався до служби для встановлення часу спілкування матері з дитиною, так як сама мати дитиною не цікавиться, а син ще малий і йому необхідна материнська увага. Після встановлення днів для зустрічей з дитиною матір дитину не брала. До служби з будь –якими зверненнями з приводу дитини відповідачка не зверталась. Скарг від неї не надходило. Дитиною займається лише батько матір не приймає участі у вихованні не моральної не матеріальної. Відповідачка має дочку та в найближчий час ще одну дитину. Вона займається особистим життям і зовсім не приділяє уваги сину ОСОБА_6.

Крім того по дорозі на роботу вона постійно бачить, що хлопця до дитячого садку веде батько, щоб була матір вона ніколи не бачила.

Останній раз батько дитини звертався до служби в справах дітей в травні 2011 року, з заявою про те щоб відповідачку позбавили батьківських прав.

Служба в справах дітей вважає доцільним позбавити відповідачку батьківських прав відносно ОСОБА_6, так як вона не виконує свої обов*язки відносно малолітнього.

При позбавленні батьківських прав вважає стягнути аліменти в розмірі 100 гривень в твердій суммі так як відповідачка ніде офіційно не працює та стабільного доходу не має.

Прокурор враховуючи всі обставини справи вважає в інтересах дитини доцільним позбавити матір батьківських прав, так як дитину вона покинула і протягом декількох років з нею не спілкується, здоров*ям дитини та її розвитком не цікавиться, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

При позбавленні батьківських прав вважає стягнути аліменти в розмірі 100 гривень в твердій суммі так як відповідачка ніде офіційно не працює та стабільного доходу не має.

До справи додані довідки, що свідчать про те що до офіційних установ а також дитячого садку, який відвідує її дитина, для усунення перешкод у зустрічах з дитиною вона не зверталась.

Крім того в якості документальних доказів до справи додані наступні документи: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу, довідка про склад сім*ї позивача, до якої входять двоє його синів ОСОБА_12 –ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 –ІНФОРМАЦІЯ_2, копія ухвали суду по справі про визначення місця проживання дитини з батьком –ОСОБА_4, копія заяви про звернення позивача до служби в справах дітей стосовно встановлення для матері часу на спілкування з дитиною, витяг з протоколу від 30.11.2009 року,копії звернень позивача до служби в справах дітей з приводу ухиляння матері від виконання своїх обов*язків стосовно дитини, характеристики позивача та дитини, копіями грамот дитини, актом обстеження умов проживання  та висновком служби в справах дітей про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов*язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров*я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов*язків батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати  дитину до досягнення нею повноліття.

Однак в порушення законодавства відповідачка після розлучення з позивачем та залишенням на нього сина не цікавиться умовами його виховання, станом  здоров*я, не відвідує і взагалі ніяких стосунків з дитиною не підтримує, кошти для малолітнього на  утримання та лікування не надає.

Стаття 164 Сімейного кодексу України передбачає, що не виконання матір*ю своїх обов*язків стосовно дитини є однією з підстав для позбавлення її батьківських прав.

Позивач на позові наполягає, представник відповідача показала, що позов визнає але вважає що не можна позбавляти матір батьківських прав бо вона не спілкується з дитиною через те що боїться  батька дитини.

Служба в справах дітей та прокурор вважають доцільним позбавити відповідачку батьківських прав стосовно ОСОБА_6.

Таким чином вислухавши сторони по справі, вивчивши додані до справи документи та враховуючи висновок служби в справах дітей та прокурора, суд вважає визнати позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3,26,30,45,119,208,209,212-215,218 ЦПК, ст.ст. 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, суд

                                                   В И Р І Ш И В

       Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, зацікавлена особа служба в справах дітей про позбавлення батьківських прав –задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітнього ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з гр. ОСОБА_5 аліменти в розмірі сто гривень щомісяця на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього ОСОБА_6, починаючи з дня винесення рішення і до повноліття дитини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

       СУДДЯ:               __________     О.А. Калабухова

29.07.2011