Дата документу             Справа №

           Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-4062/2011 р.                                     Головуючий у 1 інстанції : Забіяко Ю.Г.

                                                                                  Суддя-доповідач : Давискиба Н.Ф.

                                              У Х В А Л А

                                                            ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

           19 липня 2011 року                                                                   м. Запоріжжя

          Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

         Головуючого:    Давискиби Н.Ф.

         Суддів:               Осоцького І.І.

                                     Мануйлова Ю.С.

         При секретарі:  Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2011 року у справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИЛА :

          У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

          В позові зазначала, що у 2004 році було розірвано шлюб між нею та  ОСОБА_4 Від шлюбу вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно виконавчого листа Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2006 року, з відповідача утримують аліменти у твердій грошовій валюті в розмірі 150 гривень щомісячно на утримання неповнолітньої дочки. Аліменти відповідач сплачує нерегулярно,  крім того 150 грн. на місяць, є менше за прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Відділ ДВС у Заводському районі не виконує індексацію аліментів. Все це істотно занижує участь батька в вихованні дитини. Дочка мешкає з нею та знаходиться повністю на її матеріальному утриманні. Відповідач до теперішнього часу не бажає надавати їм допомогу в повному обсязі, не приймає участі в додаткових витратах в вихованні дитини. Відповідач  останній час працює неофіційно на підприємстві, та почав отримувати заробітну плату приблизно у сумі 4000 грн. на місяць. Просила суд, збільшити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_4, на її користь на утримання доньки у твердій грошовій валюті в розмірі 977 грн. щомісяця, з індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, але не менш 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Застосувати негайне виконання рішення в розмірі платежу за один місяць.

          Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від  16 червня 2011 року у задоволені позову відмовлено.

 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції установлено, що за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2006 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі –150 грн. щомісяця.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції   виходив із необґрунтованості вимог про збільшення розміру аліментів.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров»я та матеріальне становище дитини; стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні питання щодо збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.182 СК України врахував обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме те, що відповідач на теперішній час не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за іншою дочкою від другого шлюбу - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення нею 3-х річного віку, тобто до 19 листопада 2011 року, та у зв’язку з цим отримує державну допомогу у розмірі 130 грн. щомісячно, інших доходів не має.

Згідно ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не було надано будь-якого доказу на підтвердження покращення матеріального стану відповідача, що відповідно до вимог ст. 192 СК  може бути підставою для збільшення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач на теперішній час працює і отримує заробітну плату в розмірі 4000 грн. на місяць не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів з цього приводу позивачка суду не надала.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, підстав для його скасування немає, апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308,313,314,315,317 ЦПК   України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2011 року у цій справі залишити без змін.  

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: