Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3751/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Кучерук І.Г.
Суддя-доповідач : Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Осоцького І.І. .
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріко Банк»про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, -
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Креді Агріко Банк»про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним.
В позові зазначав, що 14 травня 2008 року між ним та АТ «Індустріально експортний банк», правонаступником якого виступав ПАТ «Індустріально експортний банк», а згодом ПАТ «Креді Агріколь Банк»був укладений кредитний договір №257\710587, за умовами якого Банк надав йому кредит у сумі 49500 доларів США на оплату нерухомого майна, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.23% строком погашення до 12.05.2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між ним та банком був укладений договір іпотеки №11 квартири АДРЕСА_1. Предмет іпотеки був договором оцінений в 297501 грн. Вважає кредитний договір №257\710587 від 14.05.2008 року, договір іпотеки № 11 від 14.05.2008 року недійсними на підставі того, що зобов'язання у договорах виражені у доларах США. а не в національній валюті України, банк свідомо не надав достовірної інформації щодо переваг та ризиків укладеного кредитного договору. Просив суд визнати кредитний договір №257\710587 від 14.05.2008 року, договір іпотеки № 11 договір іпотеки від 14.05.2008 року недійсними, зобов'язати відповідача прийняти у нього суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту, стягнути судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
За змістом. Ст.ст. 303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між сторонами склались договірні правовідносини з надання кредиту, за яким банк надав позивачу кредит в іноземній валюті, а ОСОБА_3, отримавши його, зобов'язався повернути ці грошові кошти зі сплатою відповідних відсотків на умовах, зазначених у договорі. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що банк на підставі отриманої від Національного Банку України генеральної ліцензії, здійснює законну діяльність з надання кредитів в іноземній валюті, а тому вимоги позивача про визнання кредитного иа іпотечного договорів недійсними не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину за ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є суперечність змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до положень ст.ст.47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст.32, 44 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст.2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання кредиту в іноземній валюті.
Крім того, за правилами ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте ОСОБА_3 не довів, в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання кредитного договору, за умовами якого йому був наданий кредит в іноземній валюті та використаний ним на власні потреби. Доводи позивача щодо зростання курсу долару США та створення у зв’язку з цим дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду споживача з посиланням на п.2.7 кредитного договору, є безпідставними. Зростання курсу долара США - валюти кредиту не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти –гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Посилання ОСОБА_3 на несправедливість умов кредитного договору в розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачі" як на підставу визнання договору недійсним судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаї, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивачем не надано будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний кредитний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі позивача; при отриманні кредиту позивач усвідомлював та гарантував, що умови кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам.
За таких обставин, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що певні умови кредитного договору носять дискримінаційний характер і порушують його права споживача (позичальника) за цим договором. Крім того, позивач з вимогами про визнання недійсними окремих умов кредитного договору до суду не звертався.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про визнання договору недійсним не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає вимогам статей 213,214 ЦПК України, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: