Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Пахоменко О.Г. Суддя доповідач Бондар М.С.
19 липня 2011 року Справа № 22-3991/11
У Х В А Л А
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Поляков О.З., Кухар С.В.
секретар - Волчанова І.М.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки неправомірними та визнання недійсними положень правочину, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі-Банк) про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки неправомірними та визнання недійсними положень правочину, посилаючись на те, що 05.06.2006 року він уклав із відповідачем кредитний договір № zpbnAU 19090020, за яким одержав 66 361 грн. 57 коп. з умовою сплати за користування кредитом процентів у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту. Проте з 1 лютого 2009 року відповідач у порушення вимог закону та без його згоди в односторонньому порядку збільшив розміри процентних ставок за користування кредитами до 12% річних. Вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам закону, тому просив визнати їх неправомірними, а пп. 2.3.1 Кредитного договору щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом, нікчемним.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням Банк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заявлених вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.
Судом з’ясовано, що 05.06.2006 року між позивачем та Банком був укладений кредитний договір № zpbnAU 19090020, за яким одержав 66 361 грн. 57 коп. з умовою сплати за користування кредитом процентів у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту (а.с.7).
Листом від 13.04.2009 року "ПриватБанк" повідомив ОСОБА_1 про те, що з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за укладеним кредитним договором буде складати 12% річних, з цього ж часу відповідач став нараховувати проценти за користування кредитними коштами за підвищеною ставкою (а.с.9).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що вказані дії не відповідають вимогам закону, а умови пп. 2.3.3 кредитного договору, на підставі яких відповідач в односторонньому порядку підвищив розмір процентної ставки за користування кредитом, є нікчемними.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в односторонньому порядку не мав право збільшити відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а тому є підстави для визнання нікчемним спірного пункту угоди.
Цей висновок відповідає дійсним обставинам справи й не суперечить нормам матеріального права.
Так, стаття 215 Цивільного Кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач у позовній заяві вказує, що умови п.2.3.1 укладеного з відповідачем договору не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому просить визнати їх нікчемними.
За пп. 2.3.1 кредитного договору передбачено, що Банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому, Банк за 7 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки направляє Позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графіки погашення кредиту, відсотків і винагороди, розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що підвищення банком процентної ставки за кредитним договором - це одностороння зміна істотної умови договору, з огляду на наступне.
Так, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу положень ст.1054 Цивільного кодексу України однією з істотних умов договору є розмір процентів за користування кредитним коштами.
Отже, у випадку, якщо право на односторонню зміну умов договору передбачено законом або договором, Банк, який вирішив в односторонньому порядку змінити процентну ставку, повинен був сповістити про це Позичальника за кредитним договором і тільки з моменту отримання погодження відповідача на такі зміни вони могли набути чинності.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо згоди позичальника на запропоновані нові умови договору.
До того ж згідно ст.651 ЦК України зміна договору в односторонньому порядку не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Частиною 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
09 січня 2009 року (тобто до моменту збільшення Банком в односторонньому порядку розміру відсотків) набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".
Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, з огляду на вказані положення законодавства, умови спірного пункту кредитного договору, на підставі якого Банк в односторонньому порядку змінив розмір процентів за кредитом, є нікчемними.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Оскільки вказані норми передбачають, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а відповідачем процентна ставка збільшена без згоди позичальника саме з 01 лютого 2009 року, хоча на цей час була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій, районний суд дійшов правильних висновків у цій справі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.12.2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: