Справа № 6-6/11

УХВАЛА

іменем України

          "21" червня 2011 р.          Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

          головуючого-судді           Бучківської В.  Л.

          при секретарі            Андріяшиній О.В.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий заяву державного виконавця підрозділу ПВР ВДВС Головного управляння юстиції у Львівській області Германчука Р.В. про відстрочку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,          

                                                       в с т а н о в и в :          

          Державний виконавець підрозділу ПВР ВДВС Головного управляння юстиції у Львівській області Германчук Р.В. звернувся до суду з заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року в частині стягнення з УМВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. кожному та 2 640 грн. витрат та поховання. В обгрунтування заяви покликається на те, щодо підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області звернувся боржник – УМВС на Львівській залізниці із заявою про відстрочку виконання рішення суду. В своїй заяві боржник зазначає, що судове рішення ухвалене за результатами розгляду позовної заяви, підпис на якій містить очевидні і однозначні ознаки підробки підпису і візуально подібний на справжній підпис позивача. Боржник вважає, що оскільки на перевірку автентичності підпису і порушення провадження за нововиявленими обставинами необхідно значний проміжок часу, тому для запобігання безпідставного стягнення бюджетних коштів, виконання судового рішення необхідно відстрочити.  

          Заявник - державний виконавець підрозділу ПВР ВДВС Головного управляння юстиції у Львівській області Германчук Р.В. в судове засідання не з’явився, проте надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить заяву про відстрочку виконання судового рішення розглянути у його відсутності /а.с.52/, а тому суд вважає за можливе в порядку ст. 373 ЦПК України, проводити розгляд справи у відсутності вказаної особи.

          Представник боржника –Управління МВС України на Львівській залізниці заяву державного виконавця підтримав, просить відстрочити виконання судового рішення, покликаючись на вищезазначені мотиви.

          Стягувач ОСОБА_2 заперечила проти відстрочки виконання судового рішення, просить в її задоволенні відмовити. Просить суд при винесенні судового рішення врахувати її вік, матеріальне становище та моральні страждання, пов’язані з багаторічною судовою тяганиною.

          Стягувач ОСОБА_3 заперечив проти заяви про відстрочку виконання судового рішення, просить в її задоволенні відмовити та зважити суд на його похилий вік та тривалу судову тяганину по справі.

          Заслухавши пояснення представника боржника, стягувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про відстрочку виконання судового рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

          Як вбачається з матеріалів справи рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_5, ОСОБА_2А,, ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої втратою годувальника задоволено частково. Стягнуто з Управління  МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 50 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Управління  МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 2640 грн. на відшкодування витрат на поховання. Стягнуто з Управління  МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_5 19 643 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_6 за період з травня 2002 року до березня 2010 року. Стягнуто з Управління  МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_5 щомісячно по 310 грн. 87 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_6, його дітям –ОСОБА_7 та ОСОБА_8, починаючи з 24 березня 2010 року до закінчення останніми навчання, але не більше як до досягнення ними двадцяти трьох років. Стягнуто з Управління  МВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_5 110 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. /а.с.56-59/. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 липня 2010 року рішення апеляційного суду Львівської області від 23.03.2010 р. в частині вимог ОСОБА_5 про стягнення з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_5 19 643 грн. на відшкодування матеріальної щкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_6, за період з травня 2002 року по березень 2010 року та в частині стягнення з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_5 щомісячно по 310 грн. 87 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_6, його дітям –ОСОБА_7 та ОСОБА_8, починаючи з 24 березня 2010 року до закінчення останніми навчання, але не більше як до досягнення ними двадцяти трьох років та в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 в сумі 110 000 грн. скасовано, справу в цій частині передано до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. У решті –рішення апеляційного суду залишено без змін /а.с.60-61/.          

          Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин,  що ускладнюють  виконання  рішення або  роблять  його  неможливим,  державний  виконавець  за власною ініціативою чи за заявою сторін,  а також самі сторони мають право звернутися до суду,  який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання,  а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

          Формою такого звернення є відповідна заява, в якій мають бути вказані обставини, які утруднюють виконання судового рішення, а також докази, що їх підтверджують. До заяви мають бути долучені відповідні документи.

          Як вбачається з заяви про відстрочку виконання судового рішення, як на підставу звернення до суду з вказаною заявою, державний виконавець покликався на той факт, що судове рішення по справі ухвалене за результатами розгляду позовної заяви, підпис на якій містить очевидні і однозначні ознаки підробки підпису і візуально подібний на справжній підпис позивача. Проте доказів, що підтверджують вищевказані обставини суду не представив, документів, які б підтверджували вказані факти суду не подав.

          За змістом закону відстрочка виконання рішення –це перенесення строку його виконання на інший, більш пізній строк. Суд, який вирішує це питання повинен виходити із засад доцільності  та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, яке є обов’язковим для виконання.

          В заяві про відстрочку виконання судового рішення державним виконавцем не вказано строк, на який необхідно відстрочити виконання судового рішення по справі.

          Крім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, судом враховуються положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та практика Європейського суду з прав людини.

          Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України.

          У статті 9 Конституції України зазначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховно. Радою України, є частиною національного законодавства України.

          Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка таким чином стала частиною національного законодавства. Цим же Законом про ратифікацію Україна визнала обов’язковою «юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

          Ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зобов’язує суди всіх інстанцій застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

          Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Рішення, яке зобов’язує державу (в особі відповідного органу чи установи) сплатити заявнику чи заявниці певні суми коштів, і яке стало остаточним, і таким, що підлягає примусовому виконанню, створює право вимоги, достатнім чином встановлене, щоб підлягати задоволенню і вважатися «майном»відповідно до ст.1 Першого Протоколу (рішення у справі "Жовнір проти України" від 29 червня 2004 року, рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, рішення у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року, рішення у справі "Ясіун'єне проти Литви" від 6 березня 2003 р.; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" від 17 червня 2003 року).

          У ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникло право на майно, а саме: кошти в розмірі 102 640 грн., які стягнуто на їх користь рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року.

          Зважаючи на викладене, враховуючи вік стягувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та тривалий судовий розгляд справи, а також те, що державним виконавцем не подано доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві, а тому у відстрочці виконання судового рішення в даному випадку слід відмовити, що дозволить  гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених прав стягувачів на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

          Керуючись ст. 373 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

          Відмовити у задоволенні заяви державного виконавця підрозділу ПВР ВДВС Головного управляння юстиції у Львівській області Германчука Р.В. про відстрочку виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до лінійного управління на Львівській залізниці управління Міністерства внутрішніх справ України, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

          Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий-суддя:  В. Л. Бучківська