Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9492/11 Головуючий у 1 й інстанції - Бабаніна В.А.
Категорія 44 Доповідач - Романюк М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.
при секретарі Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2
ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Управління Держкомзему України у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області, Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради, Виконавчий комітет Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, про визначення порядку користування земельною ділянкою та визнання права на отримання земельної ділянки у спільну сумісну власність, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що їм на підставі свідоцтв про право на спадщину належить відповідно 120/400 та 40/400 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Частина домоволодіння, належна позивачам, складається: з житлового будинку (літ.В-1) сараїв (літ. К, С, З, Ж, Е), огорожі, споруд та мощення. Решта домоволодіння, тобто 240/400 є комунальною власністю і перебуває на балансі Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Власниками квартир №№2, 3, 3-а та 6, які розташовані у будинках комунальної власності на території домоволодіння за даною адресою є відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Достеменно склад власників домоволодіння невідомий. Станом на 25.07.2008 року вищеназване домоволодіння фактично розташоване на земельній ділянці загальною площею 1701 кв.м. Право землекористування на територію за даною адресою ніким офіційно не оформлялося ні за ким не зареєстроване. У зв'язку з відсутністю встановленого порядку користування спірною земельною ділянкою, а також наявність на території домоволодіння самовільно зведеного відповідачами ОСОБА_6 не узаконеного будинку та господарських споруд. Вважають, що розподіл домоволодіння повинен бути здійснений у відповідності до ідеальних часток у названому домоволодінні, зафіксований на момент отримання ними спадщини, тобто у користування позивачам повинна бути виділена територія, яка у сумі відповідає 160/400 часткам у праві власності на вищевказане домоволодіння, а також встановлена територія загального користування, якою позивачі могли б вільно діставатися до свого будинку (літ. В-1), господарських будівель та споруд. Просять визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, згідно плану запропонованого позивачами, визнати за ними право на отримання частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність в розмірах та конфігурації, закріпленіх за ними вищевказаним порядком користування названою ділянкою, зобов'язати відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити будь-яких перешкод позивачам у користуванні належної останнім частиною домоволодіння та вільному доступу до будинку літ. В-1, господарських будівель та споруд.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виниклий між сторонами спір стосується меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні співвласників житлового будинку, і які не відведені в установленому порядку в натурі, а тому не має правових підстав для вирішення питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою. Питання щодо отримання земельної ділянки у власність відносяться до компетенції міської ради за місцезнаходження земельної ділянки, а доказів звернення до міської ради і отримання від них рішення з цього питання, щоб свідчило про порушення права позивачів не надано.
Даний висновок є законним та обґрунтованим і з ним погоджується судова колегія виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно довідок Дніпропетровського МБТІ - житловий будинок літ.А-1, частина прибудови літ А-2-1, прибудови літ. А-1-1, А-3-3, літ. А-1, літ. А-3-1, прибудови літ. В-1-1, літ. В-3-1 по АДРЕСА_1 зареєстровано за відділом комунального господарства виконавчого комітету Красногвардійської райради від 16.08.60 року за №706, про що 01.12.61 року видане реєстраційне посвідчення. Право власності по АДРЕСА_1 зареєстровано: на квартиру №1 за гр. ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.92року; на квартиру №3 за гр. ОСОБА_6, на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.98 року; квартири №№2, 3а, 6 зареєстровані за ОСОБА_5 на підставі відповідно договору купівлі - продажу від 24.11.2005 року, від 25.08.1999 року та договору дарування від 28.01.2004 року. За ОСОБА_2 зареєстровано 120/400 частки АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2007 року та за ОСОБА_3 зареєстровано –40/400 частки АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2007 року (т.2 а.с.61-73).
Як слідує із повідомлення відповідача - Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області від 27.04.2010 року, межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 на даний час не встановлені, право власності або користування будь-яких громадян в Державному земельному кадастрі міста на вказану земельну ділянку не зареєстровано ( т.2 а.с.35-37).
Згідно ч.1 ст.81 ЗК України ( в редакції що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.1, 3 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
З огляду на наведені норми закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову, оскільки відсутність у позивачів права власності або користування земельної ділянки позбавляє суд можливості визначити порядок користування нею.
Посилання апелянта на те, що з переходом вправа власності на нерухомість до них перейшло право користування земельною ділянкою не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно ч.2 ст.120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Однак, позивачами не надано доказів того, що попередньому власнику земельна ділянка була передана у користування.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи позивачів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 –відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 травня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: