№ 2a-26/07

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2007 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Клименко СМ.  при секретарі Мойленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1126 про стягнення заборгованості за невидані продовольчі пайки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Військової частини А 1126 про стягнення заборгованості за невидані продовольчі пайки посилаючись,  що вона проходила військову службу у військовій частині А 1126 і була переведена на інше місце проходження служби 19 лютого 2007 року,  де в відповідності до ч.2  ст. 17 Конституції України і  ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" знаходилася на фінансовому і продовольчому забезпеченні і повинна була одержувати за рахунок держави грошове забезпечення,  а також речове майно і продовольчі пайки або грошову компенсацію за них і вона забезпечувалася ними до 10 березня 2000 року,  а потім видача продовольства або грошової компенсації була припинена і станом на 19 лютого 2007 року утворилась заборгованість по виплаті з урахуванням індексу інфляції в сумі 22 325 грн.85 коп.,  що вона і просила стягнути на її користь.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі і просила задовольнити.

Представник відповідача - Військової частини А 1126 в судове засідання не з'явився. Згідно протоколу отриманого в порядку виконання окремого доручення суду від Новомосковського районного суду Дніпропетровської області представник відповідача за дорученням Яловий Є.М.  позов не визнав,  посилаючись,  що дію ч.2  ст. 9 Закону України „Про соціальний   і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено в частині одержання продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна згідно із Законом України від 17 лютого 2000 року „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" і що позивачка не користується правом на отримання продовольчих пайків на підставі Постанови Кабінету Міністрів України „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань" від 29 березня 2002 року,  де вказано вичерпний перелік військовослужбовців,  які користуються таким правом.

Суд,  заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1,  дослідивши матеріали справи,  і,  оцінюючи все в сукупності,  вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так,  в судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1проходила військову службу у Збройних Силах України в військовій частині А 1126 і в відповідності до  ст.  17 Конституції України,  що держава забезпечує соціальний захист громадян України,  які перебувають на службі у Збройних Силах України і інших військових формуваннях,  а також членів їх сімей і  ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей",  що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення,  а також речове майно і продовольчі пайки або по їх бажанню грошову компенсацію,  знаходилася на державному фінансовому і продовольчому забезпеченні. Порядок і розміри грошового забезпечення і компенсації замість продовольчих пайків встановлюється Постановою Кабінету Міністрів з урахуванням коефіцієнта грошових доходів,  а саме: Ухвалою № 316 від 13 березня 1996

року „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань" і вона забезпечувалася згідно займаної посади по нормі № 1. Як слідує із пояснень викладених в запереченнях до позову представника відповідача такі виплати їй проводились до 10 березня 2000 року і було припинено виплати продовольчих пайків і речового майна або за бажанням грошової компенсації на підставі Закону України від 17 лютого 2000 року „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів",  чим були порушені її законні права,  свободи і інтереси,  оскільки в відповідності до  ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до діючих не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод,  а фактично вищезгаданим Законом від 17 лютого 2000 року була припинена дія  ст. 9 Закону України „ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або по їх бажанню грошової компенсації. Також  ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" передбачено,  що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців,  а також гарантує отримання ними за рахунок держави фінансового,  речового,  продовольчого і інших видів забезпечення,  на виконання якого Кабінет Міністрів постановив Ухвалу № 426 від 29 березня 2002 року,  якою затвердив норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.

Отже,  відповідач заборгував позивачці кошти в сумі 16003 грн.88 коп.3а період з 11 березня по 19 лютого 2007 року виходячи,  що вартість норм продовольчого забезпечення за № 7 згідно Постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12 березня 1996 року та № 1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року станом на 11 березня 2000 року становила 1, 76 грн. та після призупинення дії ч.2  ст. 9 Закону України „ Про соціальний та провів захист військовослужбовців та членів їх сімей" більше не нараховувалась,  а згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року вартість добо дачі норми №1 станом на січень місяць 2002 року складала 5, 97 грн.,  а норма №1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року складала станом на 1 грудня 2003 року 5, 36 грн.,  на 1 грудня 2003 року 5, 83 грн.,  на 1 квітня 2004 року 6, 37 грн.,  на 1 січня 2005 року 7, 04 грн.,  на 1 квітня 2005 року і до теперішнього часу 8, 01 грн.,  що підтверджується розрахунком,  що і необхідно стягнути.

Крім цього в відповідності до  ст. 625 ЦК України,  що відповідач,  який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час такого прострочення і на підставі  ст. 2 Закону України від 6 лютого 2003 року „Про внесення змін до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення",  що індексації підлягають в тому числі і компенсаційні виплати,  з відповідача слід стягнути заборгованість за невидані продовольчі пайки з урахуванням індексу інфляції,  який визначається як результат множення грошового доходу,  що підлягає індексації на величину приросту індексу споживчих цін поділений на 100% і сума згідно доданого розрахунку становитиме 6321 грн.97 коп.

Керуючись  ст.  ст. 6, 159-163,  п.2 ч.1  ст. 256 КАС України,   ст. 625 ЦК України,   ст. 2 Закону України від 6 лютого 2003 року „Про внесення змін до закону України „Про індексацію грошових доходів населення",   ст.  ст.  17, 22 Конституції України,   ст. 9 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей",  Ухвалою Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А1126 про стягнення заборгованості за невидані продовольчі пайки задовольнити.

Стягнути з військової частини А 1126 на користь ОСОБА_1 22325 грн.85 коп. (двадцять дві тисячі триста двадцять п"ять).

Судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи віднести на рахунок держави.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3500 грн. (три тисячі п"ятсот) і на неї може бути подана апеляція до апеляційного адміністративного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення і апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про адезйційне оскарження.