№ 2a-4626/09

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2009 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду - Ціцак О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Закарпатській області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої у 2006- 2007 роках щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни" в сумі 2733 гривень 30 коп.

В обґрунтування позову навела ті обставини, що позивач народилася 1938 року, та відповідно до положень ЗУ „Про захист дітей війни" є дитиною і їй законом передбачено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни" в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Однак, в 2006-2007 роках їй така допомога не виплачувалась, оскільки законами України, якими затверджено бюджет на 2006 рік та на 2007 рік, дію ст.6 ЗУ „Про захист дітей війни", яка передбачає виплату такої допомоги, зупинено. Конституційний суд своїм рішенням від 09.07.2007 року пункт 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 p. N 489-V, який передбачає зупинення дії статті 6 ЗУ „Про захист дітей війни", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), з чого слідує, що невиплата державної допомоги „дітям війни" за вказаний період є такою, що не ґрунтується на вимогах закону, а отже підлягає нарахуванню та виплаті позивачу. Розмір виплати позивач обґрунтовує розрахунком до позову. Також, позивач просить поновити їй строк для звернення до адміністративного суду, який пропущено нею з поважної причини, обґрунтовуючи дане тим, що про порушене її право на отримання державної допомоги „дітям війни" вона дізналася із засобів масової інформації після прийняття Конституційним судом зазначеного рішення.

При зверненні до суду, в позовній заяві позивач просила розглянути справу у її відсутності.

Відповідач не заперечив проти розгляду справи у відсутності його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

З приводу позовної вимоги щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, враховуючи похилий вік позивача, а також те, що предмет позову стосується соціальних гарантій та прав позивача, які виходячи з ст. З ЗУ „Про захист дітей війни" та положень ст. ст. 22, 46 Конституції України, не можуть бути обмеженими, крім випадків встановлених Конституцією України, то суд не застосовує наслідки передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки застосування такого наслідку фактично унеможливить реалізацію позивачем конституційного права на соціальний захист, хоч і остання неналежно поставилася до їх захисту, оскільки мала можливість через офіційні друковані видання ознайомитися з рішенням Конституційного суду на яке посилається як на підставу своїх вимог.

Як вбачається з копії паспорту та пенсійного посвідчення, позивач народилася 1938 року, а отже відповідно до ст.ст. 1, 6 ЗУ „Про захист дітей війни" є „дитиною війни" та має право на отримання підвищення в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Однак, в 2006-2007 роках позивачу така допомога не виплачувалась, оскільки ст.ст. 77, 110 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік" та п. 12 ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік", дію ст.6 ЗУ „Про захист дітей війни", яка передбачає виплату підвищення, зупинено.

Конституційний суд своїм рішенням від 09.07.2007 року пункт 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 p. N 489-V, який передбачає зупинення дії статті 6 ЗУ „Про захист дітей війни", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Згідно ч. 2 ст. 73 ЗУ „Про Конституційний Суд України" у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також, згідно п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007, по справі № 6-рп/2007, дане рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З наведеного вбачається, що позовна вимога про стягнення невиплаченої у 2006-2007 роках щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни" в сумі 2733 гривень 30 коп. підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 ЗУ „Про захист дітей війни", за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року, включно.

Керуючись ст.ст. 22, 46, 64 Конституції України, ст.ст. 100, 159-163 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.