Справа №22Ц-0801/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Скрипник О.Г.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А..
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів Оношко Г.М., Березовенко Р.В.,
при секретарі Гашицькому К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-і особи: ОСОБА_4, Катюжанська сільська рада Вишгородського району Київської області про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно,
встановила :
У липні 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просили визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), виданого 19.06.2006р. Вишгородською районною державною нотаріальною конторою спадкоємцю за заповітом, ОСОБА_3 частково недійсним та визнати за ними, як спадкоємцями, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, право власності на вказане вище спадкове майно, по 1/6 частині за кожною після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня матір, ОСОБА_5, яка за свого життя склала на відповідачку заповіт, яким заповідала їй земельну частку (пай) розміром 2, 45 в умовних кадастрових гектарах, що перебував в колективній власності КСП «Катюжанка» с.Катюжанка Вишгородського району Київської області та належав померлій ОСОБА_5 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1, виданого на підставі рішення Вишгородської районної державної адміністрації від 20.04.2000р. № 172. Позивачі стверджують, що фактично прийняли спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця разом з нею проживали, про наявність заповіту нічого не знали.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення їх позовних вимог.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 29 січня 2001 року ОСОБА_5 ( мати позивачів та третьої особи по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_4.) склала на відповідачку по справі ОСОБА_3. заповіт, яким заповідала їй право на отримання земельної частки (паю), згідно сертифікату НОМЕР_1, зареєстрованого 21.11.2000 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Судом також встановлено, що крім ОСОБА_3. - спадкоємиці за заповітом, спадкоємцями першої черги за законом до майна померлої ОСОБА_5 є діти спадкодавця: ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_4., які на день смерті ОСОБА_5 були непрацездатними.
Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2. виходив із того, що на день смерті ОСОБА_5, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. разом з нею постійно не проживали, спадщину після смерті матері у визначений ст. 1268 ЦК України строк не прийняли. До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та до суду про визначення їм додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, не зверталися, тому суд прийшов до висновку, що позивачі спадщину після смерті ОСОБА_5 у визначеному законом порядку не прийняли в зв'язку з чим відмовив у позові.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і такий що зроблений на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказах.
Так відповідно до вимог ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти.
Згідно ст.ст. 1270, 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом вказаного строку не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Як встановлено судом першої інстанції позивачі по справі у шестимісячний термін спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5, не приймали та не зверталися до суду із позовом про визначення додаткового терміну для подачі заяви про прийняття спадщини.
Ще при житті спадкодавець ОСОБА_5. 23 січня 1991 року розпорядилася своїм майном, а саме подарувала позивачці ОСОБА_1 житловий будинок із надвірними спорудами в АДРЕСА_1.
Будь яких доказів того, що позивачі прийняли спадщину у визначений цивільним законом порядок та строк позивачі суду не надали, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2..
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування вказаного рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313,314, 315, 317 ЦПК України, колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :