Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9125/11 Головуючий у 1 й інстанції - Казак С.Ю.
Категорія 26 Доповідач - Романюк М.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.
при секретарі Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання кредитного договору та договору застави удаваними, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилався на те, що між банком та відповідачем ОСОБА_2 07 серпня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 35 200 доларів США. В той же день між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки. У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не виконує умови договору станом на 30.06.2010 року існує заборгованість в сумі 305 858 грн., з яких: 28 904,63 долари США, що еквівалентно 228 548 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом, 7 756,77 доларів США, що еквівалентно 61 332 грн. 78 коп. заборгованість по відсотках, 2 020,53 долари США, що еквівалентно 15 976 грн. 31 коп. - пеня.
Відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом, якій згодом уточнили та посилаючись на те, що спірний кредитний договір вчинено з метою приховати інший правочин, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті гривні, просили визнати кредитний договір удаваним правочином з моменту укладення, застосувати до кредитного договору правила, що застосовуються до кредитного договору, валютою якого є національна валюта України гривна, а саме вважати, що кредит був виданий в розмірі 177 760 грн. на умовах, визначених в договорі.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»задоволені частково: сума заборгованості стягнута з відповідача ОСОБА_2, в позові до відповідача ОСОБА_3 відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачі не погодившись з рішенням суду подалі апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, а в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає на таких підставах.
Судом встановлено, що 07 серпня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 1119481000, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику, а позичальник зобов’язався прийняти і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 35 200 долари США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених договором.
Згідно із п. 1.3.1 укладених кредитних договорів за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 13 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.
У забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов’язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому
Пунктом 1.2 договору поруки сторони підтвердили, що поручителю добре відомі всі умови кредитного договору.
Крім того, у п.1.3 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Проте, у п.2.1 договору поруки сторони передбачили, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, унаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в кредитний договір поручителем, так і отримання згоди обміну листами , факсимільними повідомленнями і т. і.
Однак, у п. 3.1 договору поруки сторони обумовили, що підставою припинення договору поруки є припинення всіх зобов’язань позичальника по кредитному договору.
Задовольняючи позов банку частково та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладених між банком та відповідачами кредитного договору та договору поруки були погоджені у встановленому законом порядку та відповідачі проти них не заперечували. Крім того, умовами договору поруки, передбачено, що закінчення строку їх дії припиняється виконанням боржником основного зобов’язання. Оскільки відповідач ОСОБА_2 в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов’язань за укладеним між ним і банком кредитним договором по поверненню суми кредиту та унаслідок чого утворилася заборгованість, вона обґрунтовано на підставі вимог ст. 554 ЦК України та умовах укладених між сторонами договорів підлягає стягненню.
Задовольняючи позов частково про стягнення суми боргу лише з відповідача ОСОБА_2, та відмовляючи в позові до відповідача ОСОБА_3, суд виходив з того, що укладені між банком та відповідачем ОСОБА_2 додаткові угоди №№1, 2, 3 від 07 серпня 2007 року призвели до збільшення розміру відповідальності поручителя, тому згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим.
Проте погодитись з даним висновком суду не можна .
Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599-601,604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведених належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
При цьому обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника , забезпечення яких здійснює поручитель.
Відмовляючи в позові до ОСОБА_3 суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212 - 215, 303, 309 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув, ухвалив своє рішення лише на припущеннях про те, що зміна основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну призвела до збільшення зобов’язання поручителя.
Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, а також не дав належної оцінки тому, що внесені додатковими угодами зміни до основного договору не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя; крім того, підписуючи договір поруки, поручитель погодився з умовами основного договору щодо збільшення розміру процентної ставки та зобов’язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань в повному обсязі, зокрема: як тих, що виникли з кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
З урахуванням зазначеного, судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу лише з відповідача ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в повному обсязі та стягнення суми боргу з відповідачів в солідарному порядку.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь яких порушень діючого законодавства щодо застосування іноземної валюти при укладанні між сторонами договору з боку Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»не було.
Даний висновок суду є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що укладений кредитний договір в іноземній валюті є удаваним, тому що прикриває укладений між сторонами кредитний договір у національній валюті не може бути прийнято до уваги оскільки це не знайшло свого підтвердження. Як вбачається з самого кредитного договору, графіку погашення кредиту, договору поруки вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір саме в іноземній валюті і крім того, деякий час він проводив сплату кредиту, процентів саме в іноземній валюті.
Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що пеня, у порушення норм закону, нарахована за період більш ніж за рік також не може бути прийнято до уваги, оскільки як вбачається з наданого позивачем розрахунку пеня нарахована лише за рік.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, відсутні що підстави для скасування рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 –відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»- задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2011 року в частині часткового задоволення позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми –скасувати.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми –задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 305 858 грн., що еквівалентно 38 681,93 дол. США, повернення судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: