ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 25 липня 2011 року               10:31           № 2а-8994/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області

проскасування вимоги про сплату боргу № Ф2373 від 04.02.2011 р.

за участю представників сторін:

від позивачаОСОБА_2 (за нотаріальною довіреністю ВРЕ №145683 від 07.04.2011 року)

від відповідачаОСОБА_3 (довіреність №№5727/07 від 12.05.2011 року)

ВСТАНОВИВ:

25.06.2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-2373 від 04.02.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, якою призначено попереднє судове засідання. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2011 року було закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник позивача, позов підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в позовній заяві, зокрема вмотивовує тим, що пред’явлена вимога суперечить законодавству про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті оскаржуваної вимоги відповідачем не враховано те, що позивач є застрахованою у Пенсійному фонді України особою не тільки як суб’єкт підприємницької діяльності, а і як найманий працівник, що працює на посаді директора в Адвокатському об’єднанні «Юридична компанія «Каптал», яке сплачує страхові внески з його заробітної плати.

В судове засідання з’явився представник відповідача, який позов не визнає в повному обсязі, просить в позовних вимогах відмовити, та зазначає що відповідач діяв виключно в межах чинного законодавства, а позивач має сплати недоїмку із страхових внесків за 4-й квартал 2010 року.

В судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови було виготовлено 26.07.2011 року.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.05.2004 р. виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1. Позивач є платником єдиного податку і як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області.

Статтею 5 Закону України від 09.07.2008 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції чинної на момент виникнення правовідносин) (надалі – Закон №1058) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 ст.58 Закону №1058 передбачено що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

04.02.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі винесло позивачу Вимогу №Ф-2373 в якій вказало що станом на 01.02.2011 року позивач має заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 656 грн. 34 коп., та якою зобов'язало позивача сплатити таку недоїмку в десятиденний строк з дня отримання вимоги (надалі –Вимога №Ф-2373).

Позивач не погоджуючись з зазначеною вимогою звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі з заявою про узгодження Вимоги №Ф-2373. Однак, рішенням відповідача Вимога №Ф-2373 була залишена без змін, а заява позивача про узгодження вимоги про сплату боргу без задоволення. В подальшому позивач оскаржив Вимогу №Ф-2373 в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №1966/06 від 18.03.2011 року та рішенням Пенсійного фонду України №10532/09-10 від 27.05.2011 року оскаржувана вимога була залишена без змін.

Статтею 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж –це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з п.1 ч.1 ст.14 Закону №1058 та п.2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. (надалі –Інструкція №21-1) підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності є страхувальниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.11 Закону №1058 визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. До членів сімей фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону №1058 передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 ст.20 Закону №1058, зафіксовано питання обчислення та сплати страхових внесків, та якою визначено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.

Таким чином, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є застрахованими особами, а також є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.

Згідно ч.6 ст.18 Закону №1058 законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно з п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Позивача на ту обставину, що вона працює за сумісництвом в Адвокатському об’єднанні «Юридична Компанія «Капітал», оскільки те що вона працює на посаді в даному господарському товаристві не звільняє її від обов’язку сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування як суб’єкта підприємницької діяльності. Водночас, суд акцентує увагу, що Адвокатське об’єднання «Юридична Компанія «Капітал»в свою чергу, відповідно до вимог Закону №1058 є страхувальником та перераховує внески до Пенсійного фонду України стосовно кожного свого працівника не залежно від того, чи є хтось з них суб’єктом підприємницької діяльності чи ні.

Отже, Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, судом приймається до уваги, що відповідно до ст.1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Статтею 4 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено ставку страхового внеску в розмірі –33,2 %.

Так, відповідно до ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 р.»встановлено розмір мінімальної плати на 2010 р. у місячному розмірі, зокрема: з 01.07.2010 р. –888,00 грн.; з 01.10.2010 р. –907,00 грн.; з 01.12.2010 р. –922,00 грн.

Мінімальний розмір страхового внеску у 2010 р. у місячному розмірі: за жовтень 2010 р. становив 301,12 грн. (33,2 % від 907,00 грн.); за листопад 2010 р. становив 301,12 грн. (33,2 % від 907,00 грн.); за грудень 2010 р. становив 306,10 грн. (33,2 % від 922,00 грн.).

Таким чином, з урахуванням зазначеного законодавства та сплаченої суми єдиного та фіксованого податків та сплачених страхових внесків (252 грн. за 3 місяці) Позивач мав здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 4-й квартал 2010 р. в розмірі 656 грн. 34 коп.

Вивчивши матеріали справи, судом було встановлено, що не спростовується позивачем, що Відповідач правомірно нарахував мінімальний страховий внесок в розмірі 656 грн. 34 коп. за 4-й квартал.

Згідно ч.2 та ч.3 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п. 8.2 Інструкції №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальнику вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Відповідно до ч.3 ст.106 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Враховуючи що в меті ралах справи відсутні будь-які докази що суб’єкт владних повноважень поніс витрат, тому відшкодуванню вони не підлягають.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 3, 6, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовної заяви суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена в порядку передбаченому ст.185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                              Б. В. Санін