ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без розгляду
14 липня 2011 року № 2а-9196/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Стець Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Міністерства праці та соціальної політики України –комісії з
питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС
2. Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації –Управління
праці та соціального захисту населення
проскасування і визнання нечинним рішення комісії зі спірних питань визначення статусу осіб,
які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 21.02.2007 року
за № 6, зобов’язання про надання письмової відмови, встановлення факту участі в роботах
по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1987-1989 роках, визнання учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1989 роках, встановлення пільги та зобов’язання видати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії
на ЧАЕС
ВСТАНОВИВ:
30 червня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду міста Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просить:
1. Прийняти постанову суду про скасування і визнання нечинним рішення комісії Міністерства праці та соціальної політики України зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 21.02.2007 року за № 6, про відмову ОСОБА_1, у визначенні статусу учасника у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1989 роках, зобов’язати Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію надати письмову відповідь про відмову у визначенні статусу учасника в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1987-1989 роках, встановлення факту участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1987-1989 роках в населених пунктах Ковшилівка, Бобер, Варовичі, Володимирівка, Луб’янка та Ольшанка, визнання позивача учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1989 роках ІІ-ї категорії, встановивши відповідні пільги та зобов’язати Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію видати на ім.`я позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за вказаний період ІІ-ї категорії.
2. Покласти на відповідачів Міністерство праці та соціальної політики України та Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію сплату всіх судових витрати.
Одночасно з позовом, позивач подав клопотання, в якому просить суд постановити ухвалу про поновлення процесуального строку на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування поданого клопотання, позивач здійснює посилання на те, що строки звернення до суду були пропущені з поважних причин, а саме відсутності письмової відповіді, підстав відмови, викладених в протоколі відмови №6 від 21.02.2007 р. та неодноразові звернення з заявами і позовами в порядку цивільного та адміністративного судочинства.
Розглянувши адміністративний позов та клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Частиною 1 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, з доданих позивачем до клопотання документів вбачається, що позивач вперше звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства –27.09.2007 року, що в свою чергу вказує на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів 4 роки тому. Крім того, до клопотання додано ухвали про відкриття провадження у справах як цивільного, так і адміністративного судочинства, проте вони були залишені без розгляду у зв’язку з неявками позивача в засідання суду, але останні в апеляційному порядку не оскаржувалися. Також, згідно даних Автоматизованої системи «Діловодство адміністративних судів» суддя Винокуров К.С. ухвалою №2а-3974/11/2670 від 25.03.2011 р. на підставі ст. 100 залишив позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним рішення та зобов’язання вчинити дії, яка в апеляційному порядку не оскаружвалася.
Водночас, суд акцентує увагу позивача на те, що він мав можливість звернутися до адміністративного суду в межах річного строку, який був встановлений статтею 99 КАС України до внесення змін Законом України «Про судоустрій та статус суддів»№2453-VI та діяв на момент, коли позивач дізнався про порушення своїх, прав, свобод та інтересів, чого позивачем зроблено не було, адже з огляду на дані Автоматизованої системи «Діловодство адміністративних судів»вперше до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Міністерства праці та соціальної політики України, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 звернувся –21.10.2010 р., реєстраційний номер №14946.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк звернення позивача з даним позовом до суду пропущено, адже шестимісячний строк подання позову до суду сплив відповідно до статті 99 КАС України.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду належить відмовити, а позовну заяву слід залишити без розгляду.
Крім того, у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 р. за № 944/11/13-4 вказано, що стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяє особу, позовну заяву якої залишено без розгляду, правом повторного звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України –комісії з питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації –Управління праці та соціального захисту населення залишити без розгляду.
3. Роз’яснити позивачу, що стаття 100 КАС України не наділяє особу правом повторного звернення до суду, позовну заяву якої було залишено без розгляду.
4. Копію ухвали невідкладно надати особі, що звернулась із позовною заявою.
5. У випадку оскарження ухвали справа буде скерована до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Б.В. Санін