Справа № 11-122/08 р. Головуючий у І інстанції Карнаух А.С.
Категорія - ст. 128 КК Доповідач Акуленко С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Козака В.І.
суддів Акуленко С.О., Григор'євої В.Ф.
з участю прокурора Надточій О.О.
адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Киянка Чернігівського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, працюючого водієм СПД ОСОБА_4, з неповною середньою освітою, розлученого, має неповнолітнього сина. 31.02.2005 р., раніше не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ст. 128 КК України на підставі Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення в тому, що він 17 березня 2007 року біля 03 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, з власної необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, кулаком руки вдарив по віконній рамі вищевказаного будинку, після чого скло в даному вікні розбилось і уламок скла потрапив в праве око ОСОБА_3, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення рогівки правого ока, що спричинило розлад здоров'я ОСОБА_3 поєднане з стійкою втратою працездатності більш ніж на 33 %, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Приймаючи рішення суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України до набрання чинності Закону України „Про амністію”, який є злочином невеликої тяжкості, визначається необережним за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, а також те, що на день набрання чинності Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не позбавлений батьківських прав, раніше не судимий, бажання підсудного про застосування до нього Закону України „Про амністію”, суд кримінальну справу відносно ОСОБА_2 закрив, а його звільнив від кримінальної відповідальності передбаченою ст. 128 КК України на підставі пункту „б” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року.
Не погоджуючись з постановою суду потерпіла ОСОБА_3 подала апеляцію в якій вказує, що ОСОБА_2 відносно неї скоїв умисний злочин, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 121 КК України. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів скоєння ОСОБА_2 більш тяжкого злочину ніж пред'явлене йому обвинувачення. А також суд незаконно з власної ініціативи запропонував ОСОБА_2 при його згоді написати заяву про застосування до нього Закону України „Про амністію”. Просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_3 та її адвоката, які підтримали апеляцію, просили постанову суду скасувати та направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_2, який просив залишити постанову суду без змін, думку прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Відповідно до п. 4 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.
Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Цей Закон застосовується до осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, - за поданням цих органів, погодженим з прокурором, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника.
Як вбачається з матеріалів справи до початку судового слідства ОСОБА_2 висловив бажання та дав згоду на застосування до нього Закону України „Про амністію”.
Отже, право на оскарження рішення суду першої інстанції щодо застосування Закону України „Про амністію” належить виключно особі щодо якої його застосовують, а потерпіла цього права позбавлена.
Крім цього суд першої інстанції розглянув клопотання потерпілої та її захисника, про направлення справи на додаткове розслідування для обвинувачення ОСОБА_2 у більш тяжкому злочині і прийняв рішення про відмову в його задоволенні. Колегія суддів також не знаходить підстав для направлення справи на додаткове розслідування з метою обвинувачення ОСОБА_2 у більш тяжкому злочині.
За таких обставин, колегія суддів підстав для скасування постанови суду не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 128 КК України на підставі п. „б” ст. 1 Закону України „Про амністію” - без зміни.
С у д д і :
Акуленко С.О. Козак В.І. Григор'єва В.Ф.