Судове рішення #17318995

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103


РІШЕННЯ

Іменем України


08.08.2011Справа №5002-15/2140-2011

За позовом  Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 17,                    ідентифікаційний код 05480523)

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим,                      м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

Про визнання рішення неправомірним та скасування протоколу

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність №01 від 04.01.2011

Від відповідача – ОСОБА_2., представник, довіреність №329-Д від 22.04.2011

Обставини справи: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», в якому просить суд визнати рішення комісії від 22.04.2011 по розгляду акту №110432 від 18.04.2011                       неправомірним та скасувати протокол №5911 від 22.04.2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.05.2011 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.06.2011 замінено відповідача по справі Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» на Публічне акціонерне товариство «Крименерго».

01.08.2011 від позивача до суду надійшло клопотання з проханням вийти суд за межі позовних вимог та визнати протокол №5911 від 22.04.2011 неправомірним.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району             м. Сімферополя» (споживач) укладено договір поставки електроенергії №4156, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання керуватися діючим законодавством України, в тому числі Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно пункту 3.3 Правил користування електричною енергією затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за №417/1442 (надалі – ПКЕЕ), відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Відповідно до пункту 4.2.3 договору, споживач оплачує постачальнику вартість електроенергії, розраховану, виходячи з приєднаної потужності струмоприймачів і кількості годин їх використання, у випадку самовільного внесення змін в схеми обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобів обліку, та ін.

18.04.2011 представниками ВАТ «Крименего» в присутності представника споживача була проведена перевірка об’єкта позивача, розташованого по вул. Лермонтова, 17, за результатом якої був складений акт про порушення №110432 від 18.04.2011 (а.с.41).

Так, перевіркою було виявлено допущене позивачем порушення ПКЕЕ, а саме пункту 7.6 ПКЕЕ (приєднання токоприймачів повз розрахункових засобів обліку).

Позивач був запрошений для розгляду даного акту до ВАТ «Крименерго», про що свідчить підпис представника позивача в акті.

Відповідно до пункту 6.40 ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації  або  представниками постачальника електричної енергії пошкоджень  чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про  пломбування,  або  пошкоджень  відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження  розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри  розрахункових  засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок  обсягу  електричної  енергії,  який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості  електричної  енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656.

Згідно пункту 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередаваль-ної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

22.04.2011 акт про порушення ПКЕЕ №110432 від 18.04.2011 було розглянуто на засіданні відповідної комісії ВАТ «Крименерго», яка прийняла рішення про донарахування позивачеві вартості недоврахованої електричної енергії у сумі 13 731,23 грн.

Ухвалене рішення оформлене протоколом засідання комісії ВАТ «Крименерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ №591 від 22.04.2011 (а.с.15).

Позивач вважає, що нарахування йому відповідачем до оплати 13 731,23 грн. є неправомірним, у зв’язку з чим, просить суд визнати рішення комісії від 22.04.2011 по розгляду акту №110432 від 18.04.2011 неправомірним та скасувати протокол №5911 від 22.04.2011.

Так, статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та інші   способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до норм статті 20 Господарського кодексу України держава, забезпечує  захист прав і законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.                   Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме: визнання рішення комісії від 22.04.2011 по розгляду акту №110432 від 18.04.2011 неправомірним та скасування протоколу №5911 від 22.04.2011 не передбачений законом.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом  місцевого самоврядування, якщо він суперечить  актам  цивільного  законодавства  і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивач та відповідач є суб’єктами господарювання, пов’язані договірними правовідносинами, які будуються на принципах юридичної рівності, а ВАТ «Крименерго» не має статус суб’єкту владних повноважень по відношенню до позивача.

Постановою Верховного суду України від 29.11.2010 по справі №2-15/1783-2009 встановлено, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 235 ГК за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 ГК встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.   

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Дослідивши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що визнання рішення комісії від 22.04.2011 по розгляду акту №110432 від 18.04.2011 неправомірним та скасування протоколу №5911 від 22.04.2011 не є належним  способом захисту порушеного права та інтересу позивача.

Таким чином, не вірно обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства, отже, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Щодо клопотання позивача від 01.08.2011 з проханням вийти суд за межі позовних вимог та визнати протокол №5911 від 22.04.2011 неправомірним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Отже, господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов: це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; про це є клопотання заінтересованої сторони. Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наприклад, суд може стягнути пеню або відсотки в більшому розмірі, ніж зазначено у позовній заяві: коли позивач зазначив суму пені або відсотків станом на дату подання позову, суд може стягнути цю суму станом на дату винесення рішення.

Однак, суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Частина четверта статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення даного клопотання.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Судові витрати покладаються на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Клопотання Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя» від 01.08.2011 з проханням вийти суд за межі позовних вимог та визнати протокол №5911 від 22.04.2011 неправомірним залишити без задоволення.

2.          У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.08.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.



Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація