Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2828/2011 Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів : Сапун О.А.
Маловічко С.В.
При секретарі: Коверзнєві М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Виробниче ремонтне - експлуатаційне житлове об’єднання № 10», ОСОБА_3, треті особи –сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, про вселення малолітньої дитини за місцем проживання батька, про визнання права користування жилим приміщенням, визнання незаконною відмову в реєстрації неповнолітньої дитини за місцем проживання батька, -
ВСТАНОВИЛА:
03 червня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнив, до КП «ВРЕЖО № 10», ОСОБА_3, треті особи - СГІРФО Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, про вселення малолітньої дитини за місцем проживання батька, про визнання права користування жилим приміщенням, визнання незаконною відмову в реєстрації неповнолітньої дитини за місцем проживання батька.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 1979 року постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1, як член сім’ї наймача ОСОБА_3, яка доводиться йому матір’ю. 27 березня 2010 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6. За домовленістю із дружиною він побажав вселити сина до спірної квартири, в якій зареєстрований та фактично проживає. Між тим посадові особи КП «ВРЕЖО № 10»відмовили йому у прийнятті заяви про реєстрацію дитини за місцем проживання батька, посилаючись на те, що наймачем ОСОБА_3 подано заяву із проханням не реєструвати онука до розгляду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування спірним житлом.
Вважаючи ненадання згоди відповідачем на вселення до нього його малолітнього сина та відмову співробітника КП «ВРЕЖО № 10»у прийнятті заяви про реєстрацію дитини за місцем помешкання батька протиправними, просить вселити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право користування спірною квартирою, а також визнати незаконними дії посадових осіб –КП «ВРЕЖО № 10»про відмову в реєстрації місця проживання малолітньої дитини, зобов’язати СГІРФО Шевченківського РВ УМВС України в Запорізькій області зареєструвати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою по АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2011 року позов задоволено.
Вселено малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до батька ОСОБА_4 –в квартиру АДРЕСА_1. Визнано за малолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування квартирою АДРЕСА_1, яке підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.
Визнано незаконними дії посадових осіб комунального підприємства «Виробниче ремонтне - експлуатаційне житлове об’єднання № 10» щодо відмови у прийнятті заяви про реєстрацію малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання його батька –ОСОБА_4.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, за яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213,214,215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов’язаний вирішити, зокрема, питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими обставинами.
Ухвалене по справі рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за домовленістю батьків, а відмова ЖЕО у прийнятті заяви про вселення та реєстрацію малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, за місцем проживання батька суперечить закону.
Однак з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, вони суперечать фактичним обставинам справи.
Виходячи з аналізу змісту статей 1, 6, 9, 61 ЖК України в поєднанні з нормами статті 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право при тимчасовій відсутності (у випадках передбачених ст. 71 ЖК України). Місцем проживання дитини до десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", де даються визначення термінів, місце проживання –адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а реєстрація –внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Судом з’ясовано, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Наймачем квартири є ОСОБА_3 ( а. с. 5).
27 березня 2010 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 ( а. с. 6,67 ).
Малолітній син фактично проживає з матір’ю. Це відповідає його інтересами. Узгоджується з Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, зокрема у принципі 6 якої проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. А на момент звернення ОСОБА_4 з даним позовом до суду дитині виповнився тільки один місяць
Також вказаний факт підтверджується даними управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації, яке призначило та виплатило ОСОБА_5 за місцем її проживання допомогу по народженню дитини з 01 квітня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразово у розмірі 4 800 грн., а з 01 травня 2010 року щомісячно виплачує по 620 грн. ( а. с. 42 ).
Така допомога по догляду за дитиною за правилами статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»призначається та виплачується тільки особі ( одному з батьків дитини, усиновлювачу, опікуну, бабі або іншому родичу ), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до положень статей 11,60 ЦПК України суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових,… сімейних… правовідносин. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін на інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ході вирішення спору не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 будь-яким чином порушує права малолітнього ОСОБА_6.
Дитина фактично проживає з матір’ю, ніколи не вселялася за місцем реєстрації позивача, не проживала у спірній квартирі.
Зі слів відповідачки ОСОБА_4 ніколи онука до їх помешкання не приводив, не залишався з ним у квартирі, хоча вона цьому не перешкоджала, а навпаки просила сина привести ОСОБА_6 до їх помешкання.
Вказані пояснення в ході розгляду справи не спростовані.
Під час вирішення зазначеного спору, пов’язаного з наявністю чи відсутністю у малолітнього ОСОБА_6 права користування квартирою №131 будинку № 32 по вул. 8 Березня у м. Запоріжжі, суд усупереч вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України не взяв до уваги, що спірне жиле приміщення ніколи не було місцем постійного проживання дитини, на яке за нею відповідно до ст. 71 ЖК України зберігалися права, передбачені ст. 64 ЖК України, а виходив лише з положень статей 160 СК України, 29 ЦК України, що місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них. При цьому залишив поза увагою ту обставину, що дитина фактично проживає з матір’ю за іншою адресою.
Так як дитина ніколи не вселялась за місцем реєстрації батька, до теперішнього часу проживає за іншою адресою, тому вона не набула право користування спірним житлом. Сама по собі реєстрація у житловому будинку (квартирі) або відсутність такої не породжують у особи (у тому числі малолітньої) право на користування жилим приміщенням. Крім того, закон захищає житлові права дітей у разі їх дійсного, а не формального порушення.
За положеннями ст.ст. 6, 11, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб і Україні»єдиною підставою для реєстрації місця проживання малолітньої особи є заява про внесення до талону реєстрації відповідних відомостей про реєстрацію сина.
Реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в АР Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також в містах Києві та Севастополі.
Отже, у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 не надав суду документів, які б свідчили, що він звертався з належно оформленою заявою про реєстрацію сина за його місцем проживання, та офіційної відмови відповідача у прийнятті такої заяви, колегія суддів вважає, що висновки суду про незаконність дій посадових осіб КП «ВРЕЖО № 10»безпідставні.
Ухвалюючи рішення про вселення та визнання за ОСОБА_6 право користування спірною квартирою, визнання незаконними дій посадових осіб КП «ВРЕЖО № 10»суд першої інстанції вказані обставини до уваги не взяв, не дав належної оцінки фактичним обставинам справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права, які у відповідності до пунктів 3,4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: