Справа №1- 31, 2007 року                                                                                

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  12 квітня 2007 року                             Ставищенський районний суд Київської області в складі:

       головуючого  судді:                                       Галича Ю.М.,                                                                                                       

            при секретарі:                             Коротун Г.І.,  

     за участю прокурора:                             Калітенка С.О.,

                          адвоката:                             ОСОБА_1,

  законного представника

неповнолітнього потерпілого:                    ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, учня 10 класу заочного навчання Ставищенського НВК №2, військовозобов'язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 24 червня 2006 року, близько 01 години, за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Комсомольській в смт. Ставище Київської області, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали чуже майно у неповнолітнього ОСОБА_5, яке належить батькам потерпілого.

   З викраденим майном ОСОБА_3 і ОСОБА_4  з місця  скоєння злочину зникли, привласнивши  його на свою користь.

Крім цього, ОСОБА_3 15 липня 2006 року, близько 2 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Завгороднього в с. Розкішна Ставищенського району Київської області, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого,  повторно відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6.

З викраденим майном ОСОБА_3 з місця  скоєння злочину зник, привласнивши  його на свою користь.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину,  в скоєнні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України визнав повністю, суду показав, що 24 червня 2006 року, близько до 01 години, разом з своїм знайомим ОСОБА_4 знаходилися в кафе „Ставищанка”, що розташоване в смт. Ставище, де вживали пиво та  горілку. Потім закінчились гроші,  і  ОСОБА_4 запропонував піти до нього  додому, щоб взяти ще грошей. Проходячи по вул. Леніна в смт. Ставище, побачили раніше незнайомого їм хлопця, якого потім впізнав ОСОБА_4 Вказаним хлопцем був ОСОБА_5, який тримав  в руках мобільний телефон. Побачивши ОСОБА_5, разом  з ОСОБА_4 вирішили забрати в останнього мобільний телефон. ОСОБА_4 не пропонував викрасти мобільний телефон в ОСОБА_5, а така думка виникла одночасно. Після цього разом з ОСОБА_4 пішли слідом за ОСОБА_5 По дорозі на вулиці з ОСОБА_4 взяли по скляні пляшці від пива, для того щоб використати  їх як допоміжний засіб при  відбиранні мобільного телефона. Перейшовши на вул. Комсомольську, з ОСОБА_4 на декілька метрів обігнали ОСОБА_5 та зупинилися. Побачивши їх, ОСОБА_5  розвернувся та став йти в іншу сторону.  В  той час ОСОБА_4 догнав ОСОБА_5 та вдарив останнього із заду пляшкою по  голові. Потім ОСОБА_4 повалив ОСОБА_5 на землю та став наносити останньому удари руками і ногами по різних частина тіла. В той час підбіг до них і  закрив ОСОБА_5 лівою рукою рота, щоб той не кричав, та став дивитися, чи ніхто не йде, а ОСОБА_4 став  шукати в одязі ОСОБА_5 мобільний телефон. Потім ОСОБА_4 дістав з кишені джинсів у ОСОБА_5 мобільний телефон  „Соні-Еріксон К300і” сірого кольору, і побігли по об'їзній дорозі в напрямку Ставищенського НВК № 2. По дорозі викинули пляшки. Після цього, частину грошей, які б вони мали отримати за продажу мобільного телефону, в сумі 100 гривень, віддав  ОСОБА_4, а мобільний телефон залишив собі. Через кілька днів вказаний мобільний телефон згубив в центрі смт. Ставище.  

 15 липня 2006 року, близько до 2 години 30 хвилин, разом з своїм знайомим ОСОБА_7 знаходилися в кафе „Ставищанка”, розташованому  в смт. Ставище, де  пили  пиво. У вказаному кафе зустрів ОСОБА_6, який штовхнув в плече. ОСОБА_6 зробив зауваження, але той на нього  не прореагував, після чого виникла сварка, яка переросла в неприязні відносини. При цьому, попросив  ОСОБА_7, щоб той допоміг вияснити відносини з ОСОБА_6, і останній погодився. Коли ОСОБА_6 разом  з ОСОБА_8 пішли в напрямку с.  Розкішна,  то разом з ОСОБА_7 прослідували за ними. На вул. Завгороднього в с. Розкішна він з ОСОБА_7 догнали ОСОБА_6 та стали бити того руками і ногами по різних частинах тіла. Побачивши це, ОСОБА_8 зразу ж  втік, і останнього ніхто не бив. Потім ОСОБА_6 повалили на землю, і ОСОБА_7 залишив нас, та направився по вулиці в  напрямку  смт. Ставище,  а сам продовжив бити ОСОБА_6  руками по лиці. В той час, коли бив ОСОБА_6, то в руках останнього побачив мобільний телефон „Соні-Еріксон К 300і” сірого кольору із вставками темно-синього кольору, який вирішив викрасти. Продовжуючи далі бити ОСОБА_6,  з рук у того вихватив вказаний мобільний телефон та побіг доганяти ОСОБА_7  Біля кафе „Молодіжне” в смт. Ставище догнав ОСОБА_7 та показав останньому мобільний телефон, пояснивши, що вказаний мобільний телефон забрав у ОСОБА_6, коли бив того. Згодом викрадений в ОСОБА_6 мобільний телефон продав ОСОБА_9 за 200 гривень.

У вчиненому підсудний щиро кається просить суд суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсудним, в скоєнні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України, винність його в судовому засіданні також підтверджується:

показами потерпілого ОСОБА_5, який суду показав, що 24 червня 2006 року, близько 01 години, він повертався з дискотеки по місцю свого проживання.  Звернувши  з вулиці Комсомольської в смт. Ставище, він став спускатися до кладки. В той час його обігнали два хлопці, як він дізнався потім, то були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і зупинилися за 2-3 метри перед ним. В руках у ОСОБА_4 він побачив пляшку  від пива, та на голові в останнього був намотаний  якийсь одяг. Він зрозумів, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 чекають його з  якимись поганими намірами. Після цього  він розвернувся та  пішов на верх до вулиці Комсомольської. Коли  він вийшов на вулицю Комсомольську, то відчув сильний удар  по затильній частині голови. Хто з  хлопців його вдарив він не помітив, так  як  удар був нанесений  із  заду, та на вулиці було  темно.  Після цього він впав на землю  та мабуть  втратив свідомість, так як не пам'ятає, що відбувалося  дальші. Потім він відчув, що хтось з хлопців закриває йому рота рукою  та обшукує кишені на його  одязі. Коли він прийшов до свідомості, то відчув, що в нього  сильно болить  голова та ребра. Також він виявив, що з передньої правої кишені його джинсів зник мобільний телефон „Соні-Еріксон К 300і” сірого кольору, з SIM-картою оператора „DJUICE”, на рахунку якої знаходилось 50 гривень. Також до нижньої частини мобільного  телефону був прикріплений  аксесуарний шнурок чорного кольору. Вказані речі йому купував його батько.

  показами потерпілого ОСОБА_2, який суду показав, що 24 червня 2006 року, близько 2 години, з дискотеки  додому  повернувся його син ОСОБА_5 та повідомив, що на вул. Комсомольській в смт. Ставище, коли він повертався додому, його побили хлопці та забрали мобільний телефон. Син жалівся  на  сильні  головні болі в області  потилиці та  болі ребер. Після цього була викликана медична допомога та працівники міліції. Після огляду сина медичними працівниками він був доставлений на лікування в неврологічне відділення Ставищенської ЦРЛ. Мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і”, який у сина був викрадений,  він купив сину за власні кошти. Разом з  мобільним  телефоном він купив сину SIM-карту оператора „DJUICE та аксесуарний шнурок до мобільного телефону. На час викрадення мобільного телефону на  рахунку SIM-карти в  мобільному  телефоні, який він поповнював, знаходилось 50 гривень.

    Побиттям  його  сина та викраденням мобільного телефону його сім'ї було заподіяно моральну та матеріальну шкоду.

Згодом він дізнався, що його сина побили, викравши в нього мобільний телефон, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які в даний час відшкодували заподіяну шкоду, а тому по справі цивільний позов він заявляти не буде.

показами потерпілого ОСОБА_6, який суду показав, що15 липня 206 року, близько 3 години, він разом з своїм знайомим ОСОБА_8 з кафе „Ставищанка”, що знаходиться в смт. Ставище, поверталися по місцю свого проживання. Проходячи по вул. Завгороднього  в с. Розкішна, він зупинився, щоб поговорити по мобільному телефоні, а ОСОБА_8 пішов дальші. Коли він зупинився та дістав мобільний телефон, то  його ззаду догнали два хлопці та стали бити його руками по лиці. Потім хлопці повалили його на землю та стали  бити ногами  по різних частинах тіла. Коли він вже лежав на землі, то хтось із хлопців, хто саме - він не помітив, вихватив у нього  з рук його мобільний телефон, „Соні-Еріксон К300і”, з SIM-картою оператора „DJUICE, на рахунку якої знаходилось 62 копійки, та  SIM-картою оператора „Київстар”, на рахунку  якої грошей не було, та після цього хлопці втекли. Під час нанесення  йому ударів,  він значних тілесних ушкоджень не отримав. Йому був заподіяний лише фізичний біль, та з приводу цього він  в  медичні заклади  не звертався, і медичне освідування не проводив.

     Знаходячись в Ставищенському РВ, він  впізнав свій мобільний телефон „  Соні-Еріксон  К300і”, в який в нього було  викрадено, за механічними пошкодженнями у вигляді розломів на лицевій частині корпусу. Також він дізнався, що мобільний телефон в нього викрав ОСОБА_3.

     Так як телефон йому буде повернутий, то він ні до  кого претензій не має та цивільний  позов по справі заявляти не буде

показами свідка ОСОБА_4, який суду показав, щов червні 2006 року, точної дати він не пам'ятає, близько 19 години, він прийшов в кафе „Молодіжне”, що знаходиться в смт. Ставище, де зустрів свого знайомого ОСОБА_3 Близько до 24 години він разом з ОСОБА_3 в  кафе вживали спиртні напої. Потім вони в двох пішли в кафе „Ставищанка”, а потім в кафе „Любисток”, що знаходяться в смт. Ставище, де  пили пиво. Близько 1 години в нього закінчилися гроші, і він разом  з ОСОБА_3 пішли до  нього  додому за грошима. Проходячи по  вул. Леніна в смт. Ставище, вони побачили там хлопця, прізвище якого, як він дізнався потім - ОСОБА_5 В руках у ОСОБА_5 знаходився мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і”, який він разом з ОСОБА_3 вирішили викрасти. Після цього вони прослідували за  ОСОБА_5, обговорюючи як саме будуть забирати мобільний телефон в останнього. При цьому ОСОБА_3 запропонував йому вдарити ОСОБА_5 скляною  пляшкою від пива по голово, на що він погодився. На перехресті вулиці Леніна і  вулиці Комсомольська вони обігнали ОСОБА_5 та стали чекати останнього біля кладки. Не дійшовши до них близько 5  метрів, ОСОБА_5 розвернувся та знову повернувся на вулицю Комсомольську. Після цього він зразу ж підбіг до ОСОБА_5, і  коли той став розвертатися  до нього обличчям, то він вдарив останнього пляшкою по голові. Коли ОСОБА_5 впав, то ОСОБА_3 рукою закрив останньому рота, щоб той не кричав, а  він в  той час рукою наніс удар ОСОБА_5 в правий бік. ОСОБА_5 став кричати, щоб вони забирали в нього все, тільки не били  його.  Потім  він в руках ОСОБА_3 побачив мобільний телефон, і вони стали тікати, побігши в напрямку Ставищенської НВК № 2. Викрадений в ОСОБА_5 мобільний телефон, як вони домовилися, ОСОБА_3 залишив у себе, а потім його згубив.

показами свідка ОСОБА_7, який суду показав, що15 липня 2006 року, близько 1 години, коли він разом з своїм знайомим ОСОБА_3  знаходились біля кафе „Ставищанка” в смт. Ставище, то останній вказав на  незнайомого йому раніше хлопця, як він дізнався потім, його прізвище ОСОБА_6, та пояснив, що з ОСОБА_6 потрібно вияснити стосунки, так як той хотів побити його. Він погодився та разом з ОСОБА_3 прослідували за  ОСОБА_6, який разом ще з одним незнайомим йому раніше хлопцем, як він дізнався потім, прізвище  його ОСОБА_8, пішли в напрямку с. Розкішна.  Коли ОСОБА_6 з ОСОБА_8 перейшли через місток та повернули на вулицю Завгороднього в с. Розкішна, то ОСОБА_3 догнав ОСОБА_6 та вдарив останнього правою ногою по тулубу. ОСОБА_6 зігнувся, і ОСОБА_3 залишив  його  та побіг доганяти ОСОБА_8, який став тікати, побачивши, що відбувається. Не змігши догнати ОСОБА_8, ОСОБА_3 повернувся назад. В  той час ОСОБА_6 вже випрямився  та став бігти на нього, замахнувшись правою рукою, щоб вдарити його. Від удару ОСОБА_6 він ухилився та зразу ж наніс останньому удар коліном правої ноги в лівий бік тулуба. Потім, ОСОБА_3 обхвати ОСОБА_6 ззаду  руками за тулуб та  кинув на землю. Коли ОСОБА_6 упав, то ОСОБА_3 сів на нього зверху та став наносити тому удари кулаками по різних частинах голови. У відповідь ОСОБА_6 лише прикривав голову руками. Це відбувалося близько 3-4 хвилин. В той час він знаходився близько за 5-10 м та спостерігав лише за подією, не встряючи в бійку. Потім, ОСОБА_3 піднявся та став бігти в напрямку смт. Ставище, і він також побіг за ним. Біля кафе „Молодіжне” в смт. Ставище він догнав ОСОБА_3, і той показав йому мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і” сірого кольору  із вставками темно-синього кольору та пояснив, що вказаний мобільний телефон він забрав у ОСОБА_6, коли бив останнього. Як він зрозумів зі слів ОСОБА_3, що останній забрав мобільний телефон в ОСОБА_6, так як той йому щось був винний, і про даний випадок я нікому не розповідав.

      Особисто він в  ОСОБА_6 ніяких речей не забирав і про це з ОСОБА_3 не домовлявся. 

показами свідка ОСОБА_9, який суду показав, щоу вересні 200 року, точної дати він не  пам'ятає, він попросив свою знайому ОСОБА_10 дізнатися, скільки буде коштувати  бувший у використанні мобільний телефон, так як він хоче його купити.  Близько через тиждень ОСОБА_10 зателефонувала йому та  повідомила, що її сусід продає мобільний телефон  за 200 гривень.  Після цього він разом з своїм братом  ОСОБА_11 та знайомими  ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на автомобілі останнього прослідували в смт. Ставище, по місцю проживання ОСОБА_10 Потім він разом з ОСОБА_10 пішли до сусіда останньої, прізвище якого, як він дізнався потім ОСОБА_3, і той показав йому мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і”. Вказаний мобільний телефон  йому сподобався і він купив його в ОСОБА_3 за 200 гривень, не  здогадуючись про те, що мобільний телефон викрадений.

 Коли він дізнався, що мобільний телефон ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_6, то добровільно видав  його працівникам міліції.

показами свідка ОСОБА_11, який суду показав, щоу вересні 2006 року, точної дати він не пам'ятає, у другій половині дня, його брат ОСОБА_9 пояснив йому, що хоче купити  мобільний телефон та сказав, щоб він попросив свого знайомого ОСОБА_13 підвезти їх на вулицю Водопійну в смт. Ставище. Після цього він разом з братом та знайомими ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на автомобілі останнього прослідували на АДРЕСА_2, де проживає їхня знайома ОСОБА_10. Потім ОСОБА_10 показала будинок АДРЕСА_1, де проживає хлопець, в якого брат купив мобільний телефон. Як він дізнався потім, прізвище вказаного хлопця ОСОБА_3. ОСОБА_10 позвала ОСОБА_3, і той виніс  мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і” сірого кольору  із вставками темно-синього кольору.

     Так як його братові сподобався вказаний мобільний телефон, то він купив його у  ОСОБА_3 за 200 гривень. При цьому ОСОБА_3 завіряв, що мобільний телефон належить йому, і він хоче його продати, так як вирішив купити новий.

Згодом він з братом дізнались, що зазначений мобільний телефон ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_6. Після цього брат в присутності понятих добровільно видав  мобільний телефон працівникам міліції, про що був складений протокол.

показами свідка ОСОБА_13, який суду показав, щоу вересні 2006 року, точної дати він не пам'ятає, у другій половині дня, його знайомий ОСОБА_9 попросив його, щоб він відвіз його на вулицю Водопійну в смт. Ставище, так як той домовився там в одного хлопця купити мобільний телефон. Після цього він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на своєму автомобілі прослідували на  вул. Водопійну в смт. Ставище, де проживає їхня знайома ОСОБА_10. Після цього ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 пішли по місцю проживання ОСОБА_3, який проживає також на вул. Водопійній, як він зрозумів для того, щоб купити в останнього мобільний телефон. Через деякий час ОСОБА_9 повернувся від ОСОБА_3 до них та показав їм мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і” сірого кольору із вставками темно-синього кольору, пояснивши, що купив мобільний телефон у ОСОБА_3 за 200 гривень.

Згодом стало відомо, що вказаний мобільний телефон ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_6.

показами свідка ОСОБА_12, який суду показав, що у вересні 2006 року, точної дати він не пам'ятає, у другій половині дня, він разом з своїми знайомими ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 на автомобілі останнього прослідували на вул Водопійну в смт. Ставище, де ОСОБА_9 домовився в ОСОБА_3 купити мобільний телефон. На вул. Водопійній они під'їхали до будинку, де проживає ОСОБА_10. Після цього ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 пішли по місцю проживання ОСОБА_3, який проживає також на вул. Водопійній, як він зрозумів для того, щоб купити в останнього мобільний телефон. Через деякий час ОСОБА_9 повернувся від ОСОБА_3,  показав мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і” сірого кольору із вставками темно-синього кольору та пояснив, що купив мобільний телефон у ОСОБА_3 за 200 гривень.

Згодом стало відомо, що вказаний мобільний телефон ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_6.

показами свідка ОСОБА_10, яка суду показала, що в серпні 2006 року, точно вона не пам'ятає, вона  зустріла свого сусіда ОСОБА_3, який  запитав, чи вона не знає кому можна продати мобільний телефон, і показав їй мобільний телефон „Соні-Екріксон К300і. Після цього вона зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_9 та повідомила, що продається мобільний телефон. Через деякий  час ОСОБА_9 приїхав до неї, і вони пішли до  ОСОБА_3, який показав ОСОБА_9 мобільний телефон „Соні-Еріксон К300і”  і завірив, що він не крадений. Після цього  ОСОБА_9 купив у  ОСОБА_3 вказаний мобільний телефон.

Крім цього, під час викрадення мобільного телефона йому було заподіяно тілесні ушкодження, в результаті  чого  він  лікувався в Ставищенській ЦРЛ.

Викраденням  мобільного телефона та заподіянням тілесних ушкоджень йому було заподіяно моральну, матеріальну та фізичну шкоду, яка на даний час відшкодована, та до  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 він претензій не має

Окрім цього вина підсудного підтверджується: заявою ОСОБА_14 від 24.06.2006 року (а.с.- 8); заявою ОСОБА_6 від 15.07.2006 року (а.с.- 26); протоколом огляду місця події від 15.07.2006 року (а.с.- 27); протоколами явки з повинною ОСОБА_3 від 27.01.2007 року (а.с.-  23,  39); протоколом явки з повинною ОСОБА_4 від 27.01.2007 року (а.с.-  24); протоколом добровільної видачі від  26.01.2007 року (а.с.- 40); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27.01.2007 року за участю ОСОБА_3 (а.с.- 112-114); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27.01.2007 року за участю ОСОБА_3 (а.с.- 115-117); висновком судово-медичної експертизи № 24Д від 09.02.2007  року (а.с.- 127); висновком судово-товарознавчої експертизи від 05.02.2007 року (а.с.- 121-122);висновком комплексної судово-психіатричної та наркологічної експертизи № 127 від 21.02.2007 року (а.с.- 132-133); протоколом огляду речових доказів від 07.02.2007 року (а.с.-  135).

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів доведена повністю і його дії кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Ознака повторності в діях ОСОБА_3 полягає в тому, що він вчинив два злочини, передбачених тією самою частиною статі особливої частини Кримінального Кодексу України.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не одружений.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд визнає його з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого  збитку та вчинення злочинів неповнолітнім.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3, суд визнає вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним, застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України звільнивши його від відбування  покарання з випробуванням та покласти на нього обов'язки відповідно до п.п. 2), 3), 4) ч. 1 ст. 76 КК України бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд обговорив питання  відносно застосування до підсудного вимог ст. 69 КК України проте  не вбачає підстав для їх застосування.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_3 вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки та зобов'язати його, відповідно до п.п. 2), 3), 4) ч. 1 ст. 76 КК України, не виїзджати за межі України без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 підписку про невиїзд не змінювати до вступу вироку в законну силу.

Речові докази по справі - мобільний телефон „Соні-Еріксон  К300і” - повернути власнику ОСОБА_6, жителю АДРЕСА_3.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області, через Ставищенський районний суд Київської області, протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його оголошення.

Суддя