Справа № 22Ц-2266/11Головуючий в суді першої інстанції:АЛІМЕНКО Ю.О.
Категорія: 37 Доповідач: Сорока Л. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2011 м. Вінниця
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Сороки Л.А.
Суддів: Нікушина В.П., Копаничук С.Г.
При секретарі: Кирилюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 16 травня 2011р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Іванівської сільської ради про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на будинок; про встановлення факту належності на праві спільної часткової власності як членам колгоспного двору на житловий будинок; про визнання не чинним свідоцтва про право власності на житловий будинок; про визнання незаконним рішення виконкому Іванівської сільської ради Калинівського району та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 02.04.2011р. звернувся в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 січня 2008р. його мати ОСОБА_4 склала заповіт, яким житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 заповіла своєму чоловікові ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла.
Оскільки в момент складання заповіту мати перебувала у важкому стані внаслідок хвороби і не могла розуміти значення своїх дій позивач просив визнати заповіт недійсним. Окрім того, ОСОБА_3 зазначив, що заповіт був написаний секретарем сільської ради до зустрічі з заповідачкою, тобто, не за її волевиявленням, а за вказівкою ОСОБА_2 Посвідчувався заповіт не в сільській раді, а дома. Проте, в заповіті про це не зазначено, що протирічить інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій...».
Окрім того ОСОБА_3 зазначив, що будинок, на який ОСОБА_4 залишила заповіт належить не тільки його матері, а і йому, як члену колгоспного двору, що не було враховано виконкомом Іванівської сільської ради Калинівського району при видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок згідно рішення Іванівської сільської ради №82 від 16.06.2006 року.
ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування, посилаючись на те, що ОСОБА_3 являючись рідним сином його покійної дружини ОСОБА_4, ухилявся від обов’язку щодо утримання хворої матері, не допомагав у лікуванні, не приймав участі у її похованні.
Рішенням суду від 16.05.2011р. в позові ОСОБА_2 відмовлено, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Суд визнав заповіт ОСОБА_4, посвідчений секретарем Іванівської сільської ради Калинівського району 16.01.2008р. недійсним з моменту його вчинення. В решті позовних вимог ОСОБА_3 суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині визнання заповіту недійсним скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити. Окрім того, скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його позову про усунення ОСОБА_3 від спадкування. Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, відмовляючи ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, суд вірно зазначив, що позивач не надав доказів того, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги своїй матері, яка через похилий вік та хворобу знаходилася в безпорадному стані. Із показів ОСОБА_3, які підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідач він же позивач ОСОБА_2 не допускали його для спілкування з хворою матір’ю та надання їй необхідної допомоги. Ці ж обставини підтвердила свідок ОСОБА_10 – сусідка покійної.
За правилами ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 свої позовні вимоги нічим не підтвердив.
Визнаючи заповіт недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини.
Допитавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до вірного висновку, що заповіт, складений на ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 посвідчений секретарем Іванівської сільської ради 16.01.2008, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №1 необхідно визнати недійсним у зв’язку з невиконанням вимог закону щодо його форми та порядку посвідчення.
При цьому суд правомірно послався на порушення пункту 8-го інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних рад народних депутатів України» зазначивши, що в заповіті не зазначено де саме була здійснена нотаріальна дія та з якої причини заповіт посвідчувався поза приміщенням виконкому Іванівської сільської ради. Окрім того, суд встановив, що текст заповіту був написаний до зустрічі з заповідачкою на прохання ОСОБА_2, тобто, особи на користь якої складено заповіт. Присутність свідків при підписанні заповіту забезпечував також ОСОБА_2
Ці обставини підтверджені показами свідка ОСОБА_11 – секретаря Іванівської сільради, свідка ОСОБА_12 та інш.
Суд першої інстанції дав вірну оцінку цим обставинам зазначивши, що волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі, а тому відповідно до вимог статті 1257 ЦК України заповіт є недійсним.
Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду по суті є правильним та справедливим і зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 16 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: