Справа № 22-ц-188/2008р.                                   Головуючий по 1-ій інстанції: Моїсеєнко О.М.

Категорія: 29                                                          Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.

 

 

УХВАЛА

іменем України

 

05 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:

 

головуючого: Попруги С.В.

суддів: Кононенко О.Ю., Гагіна М.В.

з участю секретаря судового засідання -  Чуприна В.І.

та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача ПП “Сілоам” - Сенченка А.В., відповідача - ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2. - ОСОБА_3

 

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства “Сілоам”

на  рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 грудня 2007 року

у справі за позовом приватного підприємства “Сілоам” до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: Низівська селищна рада Сумського району Сумської області, Відкрите акціонерне товариство “Низівський цукровий завод” про визнання ордеру недійсним та виселення, -

 

в с т а н о в и л а :

 

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 грудня 2007 року у задоволенні позову ПП “Сілоам” про визнання ордеру недійсним та виселення відповідачів відмовлено за спливом позовної давності.

 

 В апеляційній скарзі ПП “Сілоам” посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і тому просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити йому позовні вимоги про визнання недійсним ордеру від 18.08.2003 року, виданого Низівською селищною радою Сумського району ОСОБА_2та членам його сім'ї  - ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на квартируАДРЕСА_1та виселення із займаного приміщення.

Зазначає, що судом не взяті до уваги ті обставини, що приміщення позивачем придбане 23.12.2005 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ПП “Сілоам” та ОСОБА_7, в спірному приміщенні на час укладення договору ніхто не проживав, про видачу ордеру відповідачам позивачу стало відомо лише після звернення відповідачів до суду у 2006 році з позовом про надання дозволу на приватизацію.

 Посилається на те, що згідно ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ПП “Сілоам” могло довідатися про порушення свого права лише після купівлі спірного приміщення, тобто після 23.12.2005 року і таким чином перебіг строку позовної давності починається саме з цієї дати, а не з 18.08.2003 року як в своєму рішення зазначає суд.

 

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

 

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

 

Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 2005 року між ОСОБА_7 з однієї сторони та ПП “Сіолам” з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення їдальні літ. А-1, розташованої в селищі Низи Сумського району по вул.Театральній, б/н. Загальною площею 395,3 кв.м. (а.с.6).

Відповідачу ОСОБА_2 разом з членами своєї родини: ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконкомом Низівської селищної ради 18 серпня 2003 року виданий ордер №2 на житлове помешкання за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для видачі ордеру стало рішення виконкому від 30 липня 2003 року №76 (а.с.8,12). При вирішенні питання про надання ордеру виконкомом селищної ради було взято до уваги звернення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ “Низівський цукровий завод”, список осіб, що потребують поліпшення житлових умов (а.с.9-11).

 

Будівля їдальні за адресою: вул. Театральна,8 смт.Низи Сумського району Сумської області, з 1900 по 2000 роки числилось як цілісний майновий комплекс, виділення частини будівлі до житлового фонду не проводились (а.с.16). У зазначеній будівлі по вул.Театральній,8, більше 30 років у двох квартирах проживають люди.

 

Відмовляючи у позові про визнання ордеру недійсним, виселення відповідачів суд першої інстанції виходив з того, що ордер виданий з порушенням вимог ЖК України, так як виданий на нежитлове приміщення,  але позивач пропустив строк позовної давності, оскільки з дня видачі ордера - з 18 серпня 2003 року, спливло три роки і відповідачі заявили про застосування строку позовної давності. 

 

Висновки суду відповідають обставинам справи, норми матеріального права застосовані правильно, тому відсутні підстави для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

 

Відповідачі вселились до спірного приміщення на підставі ордера. З моменту їх вселення в надане приміщення між ними (наймачами)  та наймодавцем -ВАТ “Низівський цукровий завод” практично виникли договірні правовідносини по користуванню цим приміщенням.

 

Нежитлове приміщення їдальні літ.А-1 по вул.Театральній в селищі Низи Сумського району Сумської області, загальною площею 395,3 кв.м., в якому знаходиться спірне приміщення, площею 12,5 кв.м., з 1998 по 2005 рік було предметом неодноразових угод купівлі-продажу, останній раз 23 грудня 2005 року його придбало ПП “Сілоам”, однак питання визнання ордеру недійсним не ставилось.

Позов про визнання виданого відповідачам ордеру недійсним ПП “Сілоам” пред'явило 26 липня 2007 року.

 

Відповідно до вимог ч.2 ст.59 ЖК України вимогу про визнання ордеру недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

 

Оспорюваний ордер виданий 18 серпня 2003 року, а позов заявлений у липні 2007 року, тобто після закінчення строку позовної давності.

 

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

 

Зміна сторін у зобов'язанні, що має місце в даному випадку (сторона наймодавця), не тягне за собою зміни порядку обчислення та перебігу строку позовної давності.

 

Тому, посилання в апеляційній скарзі на ст.261 ЦК України та на те, що ПП “Сілоам” могло довідатися про порушення свого права лише після купівлі-продажу приміщення, тобто після 23.12.2005 року і перебіг строку позовної давності для нього починається саме з цієї дати, а не з 18.08.2003 року, є безпідставними.

З тих підстав, що заявлений позов, в його задоволенні відмовлено вірно.

 

            За таких обставин, колегія судді вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

 

            Керуючись ст.304, п.1 ч.1  ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

 

ухвалила:

         

            Апеляційну скаргу приватного підприємства “Сілоам” відхилити.

 

            Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 грудня 2007 року залишити без змін.

 

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

            Головуючий: 

 

            Судді: