Справа № 22-ц-57 / 2008р. Головуючий по 1-ій інстанції Шершак М.І.
Категорія: 21 Суддя-доповідач Кононенко О.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10 січня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого: Рибалки В.Г.
суддів: Кононенко О.Ю., Гагіна М.В.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які беруть участь у справі - представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми - Похилько Л.В., представника позивачаОСОБА_1- ОСОБА_2, представника третьої особи: ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» - Висоцького Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 05 листопада 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про стягнення моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2006 рокуОСОБА_1звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 08 вересня 1998 року і по даний час перебуває у трудових відносинах з ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе». У зв'язку з важкими умовами праці 26 червня 2001 року під час виконання трудових обов'язків з нею трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого вона отримала травму: хімічний опік роговиці та кон'юктиви ІІ ступеня правого ока та І ступеня лівого ока. 29 березня 2006 року їй вперше було встановлено 100% стійкої втрати професійної працездатності, а також визнано інвалідом І групи у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Вважала, що діями ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у перенесеному нервовому стресі, хвилюваннях і стражданнях, порушенні життєвого устрою та організації побуту.
У зв'язку з викладеним вище, просила суд стягнути з відповідача на її користь 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 05 листопада 2007 року позовні вимогиОСОБА_1задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користьОСОБА_120 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогОСОБА_1відмовити через порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
При цьому посилається на те, що відсутні підстави для відшкодування Фондом моральної шкоди через по - перше: невірно встановлену дату настання страхового випадку, по - друге: застосування норм матеріального права, дія яких зупинена, а саме: ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім того, зазначає, що судом не враховано зменшення у 2006 році страхового тарифу та не вирішено питання про відповідальність другого відповідача - ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе».
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 08 вересня 1998 року перебуває у трудових відносинах з ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» (а.с. 5).
26 червня 2001 року під час виконання трудових обов'язків маляра внаслідок впливу грунту, що вилився, позивачка отримала хімічний опік роговиці та кон'юктиви ІІ ступеня правого ока та І ступеня лівого ока, що підтверджується актом форми Н-1 № 96 від 4 липня 2001 року про нещасний випадок на виробництві(а.с. 3-4). Причиною нещасного випадку є незабезпечення позивачки захисними окулярами та допуск до фарбувальних робіт без чергової перевірки знань при виконанні фарбувальних робіт.
Висновком МСЕК від 15 липня 2005 року позивачка була визнана інвалідом ІІ групи по зору від загального захворювання. (а.с. 18).
Висновком МСЕК від 29 березня 2006 року їй встановлено 100% стійкої втрати працездатності, визнано інвалідом І групи по зору у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с. 8, 69-72).
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовОСОБА_1на підставі статей 21, 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року, виходив з факту спричинення їй моральної шкоди виробничою травмою та обов'язку відповідача відшкодувати цю шкоду.
При цьому місцевий суд виходив з того, що дія Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» на спірні правовідносини не поширюється.
Однак такий висновок зроблено судом у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, норми статей 1, 15, 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року передбачають обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Відповідно до ст. 13 вказаного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Страховий випадок з позивачкою настав 29 березня 2006 року, коли їй було вперше встановлено 100% стійкої втрати працездатності, визнано інвалідом І групи по зору у зв'язку з трудовим каліцтвом і з цього часу у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди (а.с. 69-72).
Однак відповідно до ч. 27 ст. 77 розділу VI «Особливі положення» Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), пп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо права потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовуОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м Суми про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 05 листопада 2007 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково - виробниче підприємство ім. М.В. Фрунзе» про стягнення моральної шкоди .
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Рибалка В.Г.
Судді: Кононенко О.Ю., Гагін М.В.