Справа №2-2714/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Лукашкіні О.В., Ющенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконкому Одеської міської ради про визнання права власності на спадщину за законом і визнання права власності на тій підставі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід з боку матері ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, а так як її мати також померла, вона, неповнолітня сирота, є єдиною спадкоємицею за законом, проте звернувшись до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не може оформити право власності на майно з причин відсутності доказів родинних зв'язків з померлим. При розгляді позову за клопотання представника відповідача було залучено у якості співвідповідача Приморську державну податкову інспекцію в м.Одесі.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали і змінили позовні вимоги, виключивши з числа відповідачів виконком Одеської міської ради та Приморську ДПІ в м.Одесі, так як стало відомо, що після смерті ОСОБА_5 спадкове майно стало предметом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2, який за рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.12.2005 року (справа №2-10997/05) отримав у власність спірну квартиру, яку ніби-то орендував у ОСОБА_5, а потім уклав угоду, за якою купив у нього спірну квартиру за 35 000 гривень, про що отримав розписку від 03.02.2004 року. В подальшому, 28.12.2005 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу продав, а ОСОБА_3 купив спірну квартиру за 69 360 гривень. Проте 28.02.2006 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12.12.2005 року (справа №2-10997/05) було переглянуто у зв'язку з нововиявленими обставинами і скасовано, а 05.06.2006 року позов ОСОБА_2 за цією цивільною справою був залишений без розгляду. З таких причин позивачка уточнила позовні вимоги, пред'явивши позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номером в реєстрі №140, та визнати за нею право власності на спадкове майно.
Позивачка та її представник зазначили, що спірна квартира АДРЕСА_1 була також предметом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до СДПІ у Приморському районі м.Одеси про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування з посиланням на те, що він з померлим проживав однією сім'єю, доглядав його, з причин чого має право на спадщину у вигляді спірної квартири. Цивільна справа за позовом ОСОБА_6 була об'єднана в одне провадження з її позовом, однак 26.04.2007 року позов був залишений судом без розгляду.
Представник позивачки обґрунтовує позовні вимоги положеннями статті 215 ЦК України, згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Представник позивачки зазначила, що спадкодавець ОСОБА_5 ніяких угод щодо своєї квартири не укладав, будь-яких договорів не підписував, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_6 з померлими не проживали, так як позивачка ОСОБА_1 постійно знаходилася біля свого діда, дії ОСОБА_2 щодо отримання права власності на спірну квартиру та подальше її відчуження є неправомірними та не підтверджені належними доказами. Крім того, представник позивачки зазначив, що спірна квартира ще за життя померлого ОСОБА_5 знаходилася в незадовільному стані та не була пристосована для нормального проживання, що спростовує доводи ОСОБА_2 про укладення договору оренди спірної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просить у позові відмовити, пояснив, що він оселився у ОСОБА_5 за договором оренди, а потім придбав у нього спірну квартиру, отримавши про це письмову розписку і домовився про подальше нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, проте ОСОБА_5 помер і він з цих причин звернувся до суду, визнав право власності на квартиру за рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.12.2005 року і продав її ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідчивши його нотаріально.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно в установленому законом порядку у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, про що є відповідні розписки. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_3, що відповідає положенням ст.169 ЦПК України.
Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 свою думку щодо позову не висловила, просить суд розглядати справу за її відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКХ Одеської міської ради 15.01.2004 року за №183238, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 02.02.2004 року під №2205-стр.199кн.489 пр.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №5849 від 22.06.2004 року, виданим Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м.Одеси.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10.04.2007 року (cправа № 2о-49/2007) встановлено факт родинних відносин між померлим ОСОБА_5 та позивачкою, а саме, що ОСОБА_1 є онукою померлого ОСОБА_5, який був батьком її матері ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як вбачається із спадкової справи 312/04, наданої суду Другою одеською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 в межах шестимісячного строку, встановленого ст.1269 ЦК України, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини - квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину. Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому частиною другою статті 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини, зокрема, є день смерті особи.
З огляду на наведені норми та враховуючи те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини була неповнолітньою особою, суд вважає позивачку такою, що прийняла спадщину та набула на неї право власності з дати смерті спадкодавця ОСОБА_5, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1.
За таких обставин у відповідача ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для визнання за ним права власності на спірне майно та подальше розпорядження цим майном. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За нормами ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Крім того, за приписами ст.41 Конституції України та ч.1 ст.319 ЦК України лише власник наділений правом на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12.12.2005 року (справа №2-10997/05), згідно якого відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру, переглянуте у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасоване ухвалою суду від 28.02.2006 року. Позов ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру ухвалою суду від 05.06.2006 року залишений без розгляду.
Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2 не набув права власності на спірне майно у встановленому чинним законодавством порядку, суд вважає договір купівлі-продажу, укладений 28.12.2005 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номером в реєстрі №140, недійсним.
Задовольняючи даний позов, суд також виходить з того, що в силу ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, а задоволення даного позову, крім відповідності вищенаведеним нормам діючого цивільного законодавства, поряд з цим узгоджується з його загальними засадами, зокрема неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 16, 203, 215, 319, 657, 658,1220,1266,1268,1269 ЦК України, ст.ст. 10,11,58,59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений 28 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номером в реєстрі №140.
Визнати право приватної власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 26,6 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у 10-ти денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя