Дата документу     Справа № 22-а-1201/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1201/11                                          Головуючий у 1 інстанції:  Мосейко Я.В.

                                                                                            Суддя-доповідач:  Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   

           12  липня 2011 року                                                                               м. Запоріжжя

               Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

        головуючого:     Осоцького І.І.

суддів:                Давискиби Н.Ф.

                            Мануйлова Ю.С.

        при секретарі:   Бурима В.В.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову  Пологівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Пологівськогму районі Запорізької області про поновлення  пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-  

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пологівськогму районі Запорізької області про поновлення  пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої  щомісячної  державної соціальної допомоги «Дітям війни».                                      

В позові зазначала, що народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1 році і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року є дитиною війни і їй відповідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в продовж 2006-2007 років зазначена допомога позивачу не виплачувалась. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась їй зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, сума якої за 2006-2008 роки склала 3891 грн, 90 коп. Про порушення свого права на отримання зазначеної допомоги позивач дізналась із засобів масової інформації в кінці 2008 року, а тому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду та визнати відмову в проведенні виплат протиправною і стягнути на її користь невиплачену державну соціальну допомогу у сумі 3891 грн. 90 коп.

Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2009 року в задоволені позову відмовлено.

          Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови  суду у зв’язку з  порушенням  норм  матеріального  права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

          Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

          Судом встановлено, що відповідно до ксерокопії пенсійного посвідчення ОСОБА_3  перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримує пенсію за віком та має статус «дитини війни».

Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до адміністративного позову та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області, випливає, що в період 2006-2007 роки відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата зазначеної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006 рік було зупинено. Ці положення Державного бюджету України на 2006 рік такими, що не відповідають Конституції України визнані не були та діяли протягом 2006 року.

          Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року, дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік було зупинено.          

          Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України»від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п. 12 ст.71 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України випливає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Згідно ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України, тому позивач повинен був дізнатись про порушене право саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення, а тому й перебіг строку звернення до суду для позивача розпочався з моменту оприлюднення вказаного рішення.

          Суд правильно дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до суду лише в квітні 2009 року, та оскільки суд не знаходить підстав для поновлення цього строку, тому позовні вимоги слід залишити без задоволення у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, відповідно до ч.І ст. 100 КАС України, оскільки відповідач наполягає на застосуванні зазначеного строку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування постанови, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

            Постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 27 травня 2009 року у цій справі  без змін.

           Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України

Головуючий:                                   

Судді: