КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2011                                                                                           № 15/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Лобаня О.І.

          Федорчука  Р.В.

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача:                            ОСОБА_1 – дов. № 4 від 01.03.2011 р.

від відповідача:                            не з”явились;

  розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість»

на рішення Господарського суду м. Києва

від    22.03.2011 р.  

у справі № 15/23 (суддя – Хоменко М.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість»

до Міністерства оборони України

про зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 15/23 від 22.03.2011р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

           Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2011 р. у справі № 15/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

          Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

 Представник відповідача у судове засідання не з’явився, однак був належним чином повідомлений.  

Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 113) ухвала суду від 20.05.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження була вручена представнику відповідача 26.05.2011 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2011 р. у справі № 15/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нерухомість” відповідно до статуту, затвердженого зборами учасників 15.04.2003р. та зареєстрованого Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 28.05.2003р. за №07133, є правонаступником Приватного підприємства “Нерухомість”.

12.04.1999р. між Приватним підприємством “Нерухомість” (далі - позивач) та Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - відповідач) був укладений договір про будівництво житлового будинку з підземним паркінгом по вулиці Павлівській, 26/41 у місті Києві.

          Відповідно до п.1 договору сторони за договором зобов‘язалися шляхом об‘єднання зусиль діяти в сфері житлового будівництва для досягнення наступної мети: збора вихідних даних, проектування, будівництва, введення в експлуатацію та передачі на баланс експлуатаційним організаціям житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об‘єктами обслуговування населення, підземними гаражами, інженерними мережами і спорудами.

          Згідно з п. 4.1 договору позивач фінансує усі витрати пов‘язані з будівництвом об‘єкту в обсязі затвердженої кошторисної вартості будівництва, у тому числі витрати, пов‘язані зі збором вихідних даних, виконанням проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт, введенням об‘єкта в експлуатацію, а також витрати з передачі об‘єкта на баланс експлуатаційним організаціям.

          У відповідності п. 5.4 договору позивач мав право залучати для досягнення мети цього договору інвесторів, інших третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед відповідачем за їхні дії, безпосередньо пов‘язані з предметом цього договору.

          Пунктами 8.1,8.2, 8.3 договору частка відповідача в об‘єкті складає 10 (десять) відсотків загальної площі побудованих квартир, що передаватимуться безквартирним військовослужбовцям та членам їхніх сімей, частка позивача в об‘єкті складає 90 (дев‘яносто) відсотків загальної площі побудованих квартир, а також всі вбудовано-прибудовані приміщення, об‘єкти обслуговування населення, підземні гаражі, які входять до складу житлової забудови. Обов‘язкові відрахування провадяться з частки позивача у розмірі не більше 8 (восьми) відсотків від загальної площі побудованих квартир.

          Крім того, пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі збільшення на момент введення об‘єкта в експлуатацію обсягів обов‘язкових відрахувань проти передбачених восьми відсотків, відрахування здійснюється з часток обох сторін пропорційно до розмірів частки кожної сторони.

          Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору строк здачі об‘єкта в експлуатацію встановлюватиметься графіком будівництва, що буде укладений після розробки та затвердження проектно-кошторисної документації. Техніко-економічні показники, а також обсяги і номенклатура житла, яке отримують сторони, визначатимуться “Проектом” після його розробки та затвердження з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.

          Згідно з п. 7.4. відповідач не несе ніякої відповідальності, в тому числі майнової, за збитки, заподіяні стороні під час виконання цього договору, за умови виконання відповідачем взятих на себе зобов‘язань за цим договором і якщо діяльність відповідача спрямована на досягнення мети цього договору.

          Відповідно до п. 10.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до досягнення сторонами мети цього договору або до моменту розірвання його сторонами за взаємною згодою, оформленою у простій письмовій формі.

          27.01.2003 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою затверджено нову редакцію пунктів 1 та 8.1 договору.

Відповідно до умов додаткової угоди, предметом договору є будівництво 98 квартирного (6 секційного) 8-15 поверхового житлового будинку загальноюплощею житла орієнтовно не менше ніж 12200 кв.м. з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового та адміністративного призначення, підземним паркінгом на 114 машиномісць та інженерними мережами. Частка відповідача в об‘єкті складає: квартири орієнтовною загальною площею 1220 кв.м., що становить 10 відсотків від фактичної загальної площі квартир об‘єкту; частка позивача в об‘єкті складає: квартири орієнтованою загальноюплощею 10980 кв.м., що становить 90 відсотків від фактичної загальної площі квартир об‘єкту, а також всі нежитлові вбудовано-прибудовані приміщення соціально-побутового та адміністративного призначення, підземний паркінг на 114 машиномісць та інженерні машини.

14.02.2007р. був складений та підписаний акт про прийняття в експлуатацію першої секції житлового будинку.

31.12.2003р. був складений та підписаний акт №410 про приймання в експлуатацію другої, третьої та чертвертої секцій житлового будинку.

14.01.2003р. був складений та підписаний акт № 343  про приймання в експлуатацію п‘ятої та шостої секції житлового будинку.

Відповідно до вищевказаних актів позивачем підтверджено, що ним були закінчені будівельно-монтажні роботи та роботи по введенню об‘єкта в експлуатацію.

          01.06.2010р. та 04.06.2010р. позивач звернувся з листами до Міністерства оборони України з пропозицією оформити та підписати акт прийому-передачі вказаних нежилих приміщень на користь позивача відповідно до умов договору.

Вищезазначені листи відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

За своєю правовою природою договір від 12.04.1999р. укладений між сторонами є договором про спільну діяльність.

          Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов‘язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

          21.05.2001 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія” Міськбудінвест” було укладено договір про пайову участь у будівництві житла № 6/05 та додаткову угоду від 20.12.2006 р.

Згідно умов додаткової угоди до договору про пайову участь позивач взяв на себе зобов‘язання передати ТОВ “Будівельна компанія” Міськбудінвест” у власність квартири  першої секції житлового будинку по вулиці Павлівській 26/41 у місті Києві протягом трьох календарних місяців з моменту введення першої секції об’єкту в експлуатацію.

          Як вбачається з матеріалів справи, договір та додаткова угода №1 до нього укладений між позивачем та відповідачем не передбачає передачу житлової площі (квартир) в об‘єкті іншим третім особам, а передбачають лише делеговане учасниками спільної діяльності позивачу право на залучення для досягнення спільної мети інвесторів, третіх осіб.

          Згідно ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін договору про спільну діяльність визначається координація спільних дій або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інше.

          Таким чином, дії позивача щодо взятого на себе зобов‘язання за договором про пайову участь у будівництві житла № 6/05 суперечать умовам договору про спільну діяльність, який не передбачає право позивача укладати угоди з третіми особами про передачу їм у власність житла.

          Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що позивач не діяв спільно з відповідачем, як учасником спільної діяльності за укладеним між ними договором, і односторонньо, без погодження з відповідачем взяв на себе зобов‘язання по передачі у власність квартир, які є об‘єктом спільної діяльності.

          Позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем зобов‘язань, передбачених договором.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ні умовами договору від 12.04.1999р., ні додатковою угодою до нього не передбачено обов’язок відповідача підписати акти прийому передачі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про зобов’язання Міністерства оборони України підписати акти прийому передачі нежитлового вбудованого приміщення № 400а є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2011р. у справі № 15/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2011р. у справі № 15/23 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 15/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Федорчук  Р.В.