КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011                                                                                           № 18/70

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко  Ю.Г.

суддів:            Лосєва  А.М.

          Разіної  Т.І.

при секретарі:           Семенович А.В.

за участю представників

від позивача:             ОСОБА_1. – дов. №23/11 від 23.11.10р.;

від відповідача:         ОСОБА_2– дов. №545 від 01.01.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал»

на рішення              Господарського суду міста Києва

від                                  03.03.2011 року

у справі                    №18/70 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал»

до                              Закритого акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

про                            стягнення 28 455,21 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал» до Закритого акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про стягнення 8 937,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2011 року справу надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

  Рішенням Господарського суду міста Києва  від 03.03.2011 року  в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал» відмовлено.  

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. у справі №18/70 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовував тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а саме п.1 ст. 104, ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України та норми матеріального права, а саме ст. 18 Закону України «Про страхування», ст.. 983 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2011р.

          Представник позивача в судовому засідання апеляційної інстанції  надав суду усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №18/70 від 03.03.2011р. повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

          В судовому засіданні представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року задоволено клопотання відповідача про здійснення заміни Закритого акціонерного товариства „ПРОСТО страхування ” його правонаступником, та замінено відповідача у справі №18/70 Закрите акціонерне товариство „ПРОСТО страхування” його правонаступником – Приватним акціонерним товариством „ПРОСТО страхування ”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

 Так,  26.10.2009 р. у місті Кривий Ріг сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Мазда 626» р/н НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_3. та «Сітроен» С-3, 2002 р.в., р/н НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Метиз  Універсал».

В результаті ДТП автомобілю позивача завдано шкода у розмірі 63 454,35 грн, що підтверджується висновком експерта №Д21/12/09 від 17.12.2009 року судового експерта товарознавця СПД ОСОБА_4. (а.с. 31 – 36).

ІНФОРМАЦІЯ_1          р. ОСОБА_3. помер.

15.03.2010 р. постановою слідчого РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області припинено кримінальну справу на підставі п. 8 ст. 6 КПК України в зв'язку із смертю винної особи.

Як вбачається з Полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9274814 від 24.10.2009 р., укладеного між  Закритим акціонерним товариство «ПРОСТО-страхування» і ОСОБА_3., відповідальність останнього за заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації зазначеного в полісі автомобіля, а саме «Мазда 626» р/н НОМЕР_1, застрахована у відповідача.

11.05.2010          р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового
випадку і вимогою сплати суми страхового відшкодування.

Однак, листом № 04-2288 від 29.06.2010 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись не те, що Поліс № ВВ/9274814 від 24.10.2009 р. не набрав чинності, так як страхова премія за виписаний поліс надійшла до страхової компанії лише 27.10.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, та вимоги ст. 9.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25500 грн страхового відшкодування, 1 744,13 грн пені, 318,58 грн три відсотки річних, 892,50 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначивши про їх не обґрунтованість та не підтвердженість належними доказами.

 Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

У відповідності до п. 22.1. ст.. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.. 28 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана в тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки, як передбачено ст.. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст.. 32 Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;  шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"; шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях; шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;  шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій; шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Згідно ст.. 35  Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; е) підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9274814 від 24.10.2009 р., цивільна відповідальність власника автомобіля марки «Мазда 626» р/н НОМЕР_1 застраховано у відповідача, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого становить 25 500 грн, франшиза – 510 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що поліс № ВВ/9274814 на момент дорожньо-транспортної пригоди не набрав чинності, оскільки страховий платіж за даним полісом був здійснений 27.10.2009 року, що також підтвердив відповідач довідкою Миколаївської філії Акціонерного товариства «ПРОСТО страхування», з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування» Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Дане положення кореспондується також ст.. 983 Цивільного кодексу України, відповідно до якої Договір страхування набирає чинності  з  моменту  внесення страхувальником   першого   страхового   платежу,   якщо  інше  не встановлено договором.

Як вбачається з полісу № ВВ/9274814, п. 7 страхова премія у сумі 274,00 грн сплачена 09:40 год. 24.10.2009 року. Здача страховим агентом Патрика Т.А. грошові кошти за поліси, в тому числі № ВВ/9274814 від 24.10.2009 року по приходному касовому ордеру №1934 лише 27.10.2009 року, як зазначено  в довідці Миколаївської філії Акціонерного товариства «ПРОСТО страхування», не свідчить про сплату страхової премії страхувальником, а саме ОСОБА_3., саме 27.10.2009 року.

Відповідно до вимог ст.. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем виконано вимоги Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, подано заяву про виплату страхового відшкодування з наданням необхідних для виплати страхового відшкодування документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що шкода, яка заподіяна транспортного засобу позивача не входить до переліку шкоду, яку не відшкодовує страховик у відповідності до вимог ст.. 32 Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 24990 грн підлягають задоволенню.

Також, в своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 744,13 грн за прострочений період виплати страхового відшкодування з 12.06.2010 року по 10.11.2010 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що відповідачем  було прострочено виплату страхового відшкодування, а тому з відповідач на користь позивача підлягає стягненню пеня за перерахунком апеляційного господарського суду  у розмірі 1 709,25 грн за період з 12.06.2010 року по 10.11.2010 року.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 318,58 грн три відсотки річних, 892,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також

три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що в цій частині вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за період з 12.06.2010 року по 10.11.2010 року, три проценти річних за перерахунком апеляційного господарського суду  у розмірі 312,20 та інфляційні збитки у розмірі 874,65 грн.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з’ясовано судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи, а саме не виконання відповідачем належним чином зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування, що в свою чергу свідчить про невірне застосування норм матеріального,  а також процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)  неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а  Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. у справі №18/70 підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати покладаються на відповідача, а саме: у сумі 139,43 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги, 278,86 грн. державне мито за подачу позовної заяви, 231,28 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, –

ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал»  задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2011р. у справі №18/70 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

 4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Просто страхування” (м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673, МФО 300335 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал» (50063, м. Кривий ріг, вул. Кремлівська, 9, прим. 43, код ЄДРПОУ 33452262) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1 709 (одна тисяча сімсот дев’ять) грн. 25 коп пені, 312 (триста дванадцять) грн 20 коп. три відсотка річних, 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 65 коп. інфляційні збитки, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 5.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

 6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Просто страхування” (м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673, МФО 300335 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метиз-універсал» (50063, м. Кривий ріг, вул. Кремлівська, 9, прим. 43, код ЄДРПОУ 33452262) 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 43 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №18/70 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Ю.Г.

Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Разіна  Т.І.

23.05.11 (відправлено)