КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011                                                                                           № 47/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко  Ю.Г.

суддів:            Лосєва  А.М.

          Разіної  Т.І.

при секретарі:           Семенович А.В.

за участю представників

від позивача:                 не з’явилися;

від відповідача-1:         ОСОБА_1. – дов. №191/12/10 від 21.12.2010р.;

від відповідача-2:         не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство  „Гарантія”

на рішення             Господарського суду міста Києва

від                                 02.02.2011 року

у справі                   №47/16 (суддя Станік С. Р.)

за позовом              Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування”

до                             1) Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство

                                «Гарантія”

          2) Приватного підприємства „Дембуд”

про                            стягнення в порядку регресу 12024,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство «Гарантія” про стягнення 11 514,83 грн. та до  Приватного підприємства „Дембуд” про стягнення 510,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року позовні вимоги задоволено,  присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 514,83 грн, 115,15 грн державного мита, 225,99 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, з відповідача-2 на користь позивача франшизу у розмірі 510 грн., 5,80 грн державного мита, 10,01 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року у справі №47/16 в частині задоволення позовних вимог про стягнення відповідача-1 на користь позивача 11 514.83 грн страхового відшкодування та прийняти  в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.  

Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовував тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки на момент звернення позивача до господарського суду у відповідача не було заборгованості по сплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011р. апеляційну скаргу відповідача-1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2011р.

          Представник відповідача-1 в судовому засіданні 18.05.2011 року надав суду усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №47/16 від 02.02.2011р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 11 514,83 грн та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення покладався на розсуд суду.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про поважність не з’явлення в судове засідання, суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

          Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Враховуючи вищевикладене та те, що явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, апеляційний суд визнав за можливе розпочати розгляд справи у відсутність представників позивача та відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Так, 26.07.2007 року між позивачем – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Просто-страхування", як страховиком та ОСОБА_2., як страхувальником, було укладено поліс добровільного страхування транспортних засобів № 127042, згідно умов якого об’єктом страхування є транспортний засіб марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1.

Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено, зокрема, пошкодження.

Згідно полісу №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р., між відповідачем – 1 Відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", як страховиком, та відповідачем -2 – Приватним підприємством "ДЕМБУД", як страхувальником, було укладено договір обов’язкового страхування цивільної – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 08.02.2007  р. по 07.02.2008 р., з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб – автомобіль марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки від 23.10.2007 р. адвоката ОСОБА_3., 13.10.2007 р. на проспекті Маяковського, 26 в м. Києві, сталася ДТП, зареєстрована в книзі обліку УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за № 60782, за участю застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 (власника ТЗ)  та автомобіля марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, що належить ПП "ДЕМБУД", внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02.11.2007 р. у справі 3-4270/07, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до Акту № 2785/12197 товарознавчого дослідження, складеного оцінювачем ТОВ “Респект” на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП складає 12 568,38 грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування № 12197 від 17.12.2007 р., складеного експертом ПАТ  СК "Просто-страхування", розмір страхового відшкодування за страховим випадком на підставі полісу добровільного страхування транспортних засобів № 127042 від 26.06.2007 р. складає 12 024,83 грн.

Відповідно до страхового акту № 11762/АТ від 20.12.2007 р. ПАТ  СК "Просто-страхування", пошкодження транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 13.10.2007 р. на проспекті Маяковського, 26 в м. Києві, за участю застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 (власник ТЗ)  та автомобіля марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4, що належить ПП "ДЕМБУД", визнано позивачем страховим випадком по ризику "Пошкодження ТЗ внаслідок ДТП" та призначено до виплати в якості страхового відшкодування  12 024,83 грн.

Відповідно до платіжного доручення №20790 від 21.12.2007 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 12 024,83 грн. на користь ОСОБА_2. з призначенням платежу "Страхове відшкодування за ремонт а/м Фольцваген  № НОМЕР_1, ОСОБА_2., згідно розпорядження № 12873 від 20.12.2007 р.".

Відповідно до регресної вимоги за вих. № 04-1566 від 21.05.2008 р., позивач звернувся до відповідача -2 з вимогою про сплату 12 024,83 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Згідно з відповіддю відповідача-2 на вимогу позивача про оплату відшкодування в порядку регресу, відповідач-2 повідомив, що з такою вимогою позивач повинен звертатися до страховика - ВАТ "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", як до особи, яка відповідальна за відшкодування збитків, оскільки 08.02.2007 р. між  ВАТ "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", як страховиком, та ПП "ДЕМБУД", як страхувальником, було укладено поліс обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0632172, забезпечений транспортний засіб –автомобіль марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до регресної вимоги за вих. № 04-2341 від 31.07.2008 р. позивач також звернувся до відповідача -1 з вимогою про сплату 12 024,83 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги повністю, зазначивши про їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що слід  стягнути з відповідача-1 на користь позивача 11 514,83 грн. – страхового відшкодування, 115,15 грн. - витрат по сплаті державного мита та 225,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з відповідача-2 на користь позивача 510 грн франшизи, 5,80 грн державного мита, 10,01 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

 Апеляційний господарський суд частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що частково не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В п.37.4 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 29 Закону України “Про страхування” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно по частини 9.1 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий  ліміт  відповідальності  страховика  -  це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового  відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором  страхування  на  індивідуальних  умовах   можуть   бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень  на одного потерпілого.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивач на виконання умов полісу добровільного страхування транспортних засобів № 127042 від 26.07.2007 р. перерахував страхове відшкодування  в розмірі 12 024,83 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вищезазначене ДТП визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 11762/АТ від 20.12.2007 р. та здійснено відповідну виплату страхового відшкодування в сумі 12 024,83 грн.

Відповідно до постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02.11.2007 р. у справі 3-4270/07, водія ОСОБА_4, який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем –2, цивільно-правова відповідальність якого (як особи, що експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах) застрахована у відповідача –1 відповідно до полісу №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р. обов’язкового страхування цивільної –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу

Вказаним полісом №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р. передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що особами відповідальними за завдані гр. ОСОБА_2. (власнику автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, який є об”єктом страхування за полісом добровільного страхування транспортних засобів № 127042від 26.06.2007 р.) збитки, у даному випадку є Відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (відповідач-1) в межах, передбачених полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р., та ПП "ДЕМБУД" відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р..

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме страхового акту № К-1022/08 від 04.11.2008 року, платіжного доручення №5173 від 27.01.2010 року на суму 11 514,83 грн, призначення платежу страхове відшкодування по регресу ПП «Дембуд», які було надано представником відповідача-1 до апеляційної скарги, на момент звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача-1 11 514,83 грн страхового відшкодування, між сторонами був відсутній предмет спору та відповідно відповідачем-1 ніяким чином не порушено права позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1  11 514,83 грн страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення в порядку регресу з відповідача-2 - 510,00 грн. франшизи  - є обґрунтованими та законними, були доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з’ясовано судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи, а саме виконання відповідачем-1 свого зобов’язання щодо виплати в порядку регресу страхового відшкодування, що в свою чергу свідчить про невірне застосування норм матеріального,  а також процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)  неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а  Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011р. у справі №47/16 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги повністю, судові витрати покладаються на позивача та відповідача-2, а саме: у сумі 58,00 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги справи підлягають відшкодуванню відповідачу -1 за рахунок позивача, у сумі 5,80 грн. – державне мито за подачу позовної заяви, 10,01 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача-2.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, –

ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2011р. у справі №47/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Дембуд» (02068, м. Київ, вул. Григоренка, 3В, кв. 41,  код ЄДРПОУ 32705044 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування”  (код ЄДРПОУ 24745673, 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673, МФО 300335) 510 (п’ятсот десять) грн. франшизи, 5 (п’ять) грн 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 10 (десять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3.  В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Просто страхування” (м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673, МФО 300335 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (01001, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) 58 (п’ятдесят вісім) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №47/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Ю.Г.

Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Разіна  Т.І.

23.05.11 (відправлено)