КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2011 № 27/372
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів: Ільєнок Т.В.
Шипка В.В.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства
“Українська транспортна страхова компанія”
на рішення Господарського суду м. Києва
від 31.01.2011
у справі № 27/372 (суддя Дідиченко М.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
“Європейський страховий альянс”
до Приватного акціонерного товариства
“Українська транспортна страхова компанія”
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 14 105,04 грн.
за участю представників:
позивача ОСОБА_2 – дов. № 141/2011 від 17.03.2011
відповідача ОСОБА_3. – дов. № 2 від 30.12.2010
третьої особи не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „Європейський страховий альянс” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення 14 105,04 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2010 до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_1 (особу, винну у вчиненні ДТП за участю застрахованих транспортних засобів).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2011 у справі № 27/372 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” на користь Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” страхове відшкодування у розмірі 14 105,04 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 141,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що, оскільки позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № 5515/07/50/ТР25/00/2 від 18.01.2008 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 17 870,91 грн. (за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 492,00 грн.), тому відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач (на підставі Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9533304, укладеного з третьою особою).
Приватне акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 180-ю від 25.02.2011 (з урахуванням уточнень до неї № 415-ю від 20.04.2011), у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2011 у справі № 27/372 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що наданий позивачем звіт про визначення матеріального збитку № 43/09 від 10.08.2009 не є належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, оскільки названий звіт був підписаний після спливу двох років після ДТП та виготовлений без огляду пошкодженого транспортного засобу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 здійснено заміну позивача (Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс”) його правонаступником – Приватним акціонерним товариством „Європейський страховий альянс” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код 19411125).
Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 24.12.2007 року на перехресті вулиць Хрещатик та Прорізна у м. Києві відбулося зіткнення автомобіля марки „Тойота” (д.н. НОМЕР_1) під керуванням гр. ОСОБА_1. із автомобілем марки „Шкода” (д.н. НОМЕР_3) та автомобілем марки „Сеат” (д.н. НОМЕР_2) під керуванням гр. ОСОБА_4.
Автомобіль марки „Сеат” (д.н. НОМЕР_2) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору страхування автотранспортних засобів № 1008454 від 02.03.2007, укладеним між ЗАТ „Європейський страховий альянс”, правонаступником якого є позивач, як страховиком, гр. ОСОБА_4., як страхувальником, та АКБ „Укрсоцбанк”, як вигодонабувачем (копія договору – а.с.13).
Автомобіль марки „Тойота” (д.н. НОМЕР_1) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВА/9533304, укладеним між позивачем – ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” (правонаступником якого є відповідач), як страховиком, та власником автомобіля марки „Тойота” (д.н. НОМЕР_1), як страхувальником, що підтверджується відомостями, наданими суду Моторним (транспортним) страховим бюро України від 30.11.2010 та 13.01.2011 (а.с.а.с. 66, 75).
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва № 3-3982/08 від 25.12.2008 (а.с.20) водій автомобіля марки „Тойота” (д.н. НОМЕР_1) ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.
Згідно довідки ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві внаслідок ДТП автомобілю марки „Сеат” (д.н. НОМЕР_2) були завдані механічні пошкодження (копія – а.с.19)
Згідно страхового акту № 5515/07/50/ТР25/00/2 від 18.01.2008 Закритим акціонерним товариством “Європейський страховий альянс” було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 17 870, 91 грн.
Позивачем, на виконання умов договору страхування № 1008454 від 02.03.2007, згідно заяви страхувальника виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 17 870, 91 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером № 232 від 31.01.2008 (а.с.47).
У відповідності до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 43/09 від 10.08.2009, завданого власнику транспортного засобу, складеного СПД ОСОБА_5 (копія - а.с.22), вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки „Сеат” (д.н. НОМЕР_2) (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) в результаті його пошкодження при ДТП складає 14 105,04 грн.
Оскільки автомобіль марки „Тойота” (д.н. НОМЕР_1) на момент ДТП був застрахований ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” (правонаступником якого є відповідач) у відповідності до договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВА/9533304, позивач звернувся до відповідача з претензією № 3355 від 30.10.2008 (копія - а.с.48) про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 17 870,91 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки „Сеат” (д.н. НОМЕР_2).
Як вбачається з додатку до вказаної претензії, позивачем (разом з іншими документами) було направлено відповідачу копію висновку щодо розміру заподіяної шкоди (складеного за заявою позивача) та копію розрахунку суми страхового відшкодування.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між власником автомобіля марки „Тойота” (д.н НОМЕР_1) та Приватним акціонерним товариством “Українська транспортна страхова компанія” укладено поліс № ВА/9533304 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відносно автомобіля марки „Тойота” (д.н НОМЕР_1).
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 гривень на одного потерпілого.
Згідно п.п.21.1 п.12 названого Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки відповідачем факт укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки „Тойота” (д.н НОМЕР_1) не заперечується, але на вимоги ухвал суду сторонами не було надано до матеріалів справи копію полісу № ВА/9533304 та не надано відомостей про узгоджений сторонами зазначеного договору (полісу) ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб та розмір франшизи, суд застосовує мінімальні, відповідно до закону, розміри зазначених величин (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 25 500,00 грн., франшиза у розмірі 0,00 грн.).
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У відповідності до ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою (п.4 ч.1 ст.512 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст.512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача виникло право вимоги до відповідача у порядку регресу на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків на підставі наведених вище норм та ст.27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1194 ЦК України.
Згідно ст.35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача відшкодування в розмірі 14 105,04 грн. є підставними, обґрунтованим та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що наданий позивачем Звіт про визначення матеріального збитку № 43/09 від 10.08.2009 не є належним доказом на підтвердження матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля (оскільки названий звіт був складений через два роки після ДТП без огляду пошкодженого транспортного засобу) судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до пп. „д” п.1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів ця методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів (КТЗ).
Згідно названої Методики проводиться оцінка КТЗ, за результатами якої оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ (п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).
Таким чином, відшкодуванню підлягають витрати, визначені у звіті про оцінку КТЗ.
Посилання відповідача на те, що до Звіту № 43/09 від 10.08.2009 були внесені завідомо неправдиві відомості щодо дати огляду транспортного засобу та про те, що визначення матеріального збитку проводилося оцінювачем без огляду пошкодженого транспортного засобу, мають характер припущень та не підтверджені належними засобами доказування відповідно до ст. 34 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний звіт був складений на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 26.12.2007, який був проведений уповноваженою особою (аварійним комісаром) в присутності учасника ДТП ОСОБА_1.
З огляду на те, що в законодавстві відсутні будь-які обмеження щодо термінів проведення автотоварознавчого дослідження, відповідачем не наведено суду достатніх доводів, які б по суті спростовували відомості, вказані у наданому позивачем Звіті про визначення матеріального збитку № 43/09 від 10.08.2009, або давали б підстави для сумнівів щодо правильності висновку, що міститься в цьому Звіті.
За таких обставин судовою колегією доводи апелянта до уваги не приймаються, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2011 у справі № 27/372.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2011 у справі № 27/372 за позовом Приватного акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” до Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” – без змін.
2. Матеріали справи № 27/372 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Борисенко І.В.
Судді Ільєнок Т.В.
Шипко В.В.