КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011                                                                                           № 42/340

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:            Сотнікова С.В.

          Дзюбка П.О.

при секретарі:            

    від позивача:ОСОБА_1 – представник за дов. № б/н від 04.02.2011р.;

   від відповідача ОСОБА_1 – представник за дов. № б/н від 04.02.2011р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства закритого типу “Україна”

на рішення Господарського суду

міста Києва

у справі № 42/340(суддя Паламар П.І.)

за позовомАкціонерного товариства закритого типу “Україна”

до Дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет”

про стягнення 76647,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу “Україна” (далі – позивач) у жовтні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Гарантія-Маркет” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 76647,12 грн. основного боргу, 776,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. у справі № 42/340 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. у справі № 42/340 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального  та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011р. у справі № 42/340, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 22.02.2011р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. по справі № 42/340 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  

22.02.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному.

05.04.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заявив письмове клопотання про витребування у відповідача оригіналів документів за 2099 рік, зокрема (декларації по ПДВ з відміткою податкової інспекції, додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, тощо).

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість та недоведеності неможливості подання даного клопотання до суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що підстав для відкладення розгляду справи в розумінні ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у колегії суддів 05.04.2011 не має, строк розгляду даного спору сплинув, а  відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування справи.

Представник відповідача в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 05.04.2011р. не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується  відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 24.03.2011р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 05.04.2011р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу “Україна” – залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 01.01.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 229 (далі – договір), предметом  якого згідно з розділом 1 є зобов’язання постачальника  в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Згідно п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 5.1, 5.2 – договору).

Відповідно до умов п. 7.4 договору, оплата за товар здійснюється в національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації кожні 30 днів. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше чим 500 грн. з кожного магазину (додаток № 3 до договору).

Згідно п. 10.1 договору строк дії договору встановлений з моменту його підписання сторін та діє до 31.12.2009 р.

Так, наявними у справі видатковими накладними, товарно-транспортними накладними підтверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом 2009 року товару за спірним договором вартістю 368797,44 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві та клопотанні про зменшення розміру позовних вимог в суді першої інстанції відповідач в свою чергу одержану продукцію оплатив частково у розмірі 284900 грн., у т.ч. 22200 грн. після звернення позивача до суду першої інстанції з зазначеним позовом. Крім того, відповідачем було повернуто позивачу нереалізованого товару на суму 14387,33 грн.

Також, позивач зазначив, що на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за 2009 рік зобов’язання відповідача з оплати за спірним договором було припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами по справі на суму 17888 грн.

З огляду на викладене, позивач зазначав про заборгованість відповідача за спірним договором в сумі 51622,15 грн.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, а саме платіжних доручень за 2009 рік (наявні в матеріалах справи) відповідач за спірним договором за вищевказаний товар розрахувався у повному обсязі до часу звернення позивача до суду першої інстанції з вищевказаним позовом.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції доводи позивача фактично зводяться до наявності заборгованості відповідача по оплаті товару, придбаного не на підставі спірного, а за іншими договорами, укладеними до 2009 року.

Так, в матеріалах справи наявні накладні № УК-0002642 від 2106.2009р., №68 від 27.03.2009р., №УК-0001168 від 10.04.2009р., №УК-0001181 від 14.04.2009р., №УК-0002642 від 21.07.2009р. (а.с. 31, 103, 110, 113, 147) в яких зазначено, що, поставка здійснюється без договору.

В накладних №301 від 14.11.2009р., №311 від 24.11.2009р., №3 від 19.01.2009р., №4 від 19.01.2009р., №69 від 27.03.2009р., №110 від 25.04.2009р., №111 від 25.04.2009р., №143 від 27.05.2009р., №148 від 28.05.2009р., №176 від 10.07.2009р., №177 від 10.07.2009р., №228 від 05.09.2009р., №301 від 14.11.2009р., №311 від 24.11.2009р. (а.с. 35, 36, 81, 82, 102, 120, 121, 133, 143, 170, 172) вказано, що умовою оплати поставленого товару є передоплата.

Відповідно до умов п. 7.4 договору оплата товару здійснюється після поставки товару.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поставка за слідуючими накладними здійснювалася не за спірним договором.

Крім того, накладні №УК-0001124 від 09.04.2009р. та №УК-0001419 від 29.04.2009р. (наявні в матеріалах справи) містять посилання на інший договір.

З урахуванням визначених позивачем підстав позову вимоги про виконання зобов’язань за цими договорами в межах провадження у даній справі задоволенню не підлягають.

Наявні у справі платіжні доручення підтверджують факт оплати відповідачем товару, придбаного саме на підставі спірного договору, тому Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про зарахування одержаних ним коштів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, є необгрунтованими.

Враховуючи, що борг відповідача по оплаті переданого протягом 2009 року товару за спірним договором відсутній, то у позові відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема  можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Україна”  залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. у справі                № 42/340 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 42/340 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Сулім  В.В.

Судді                                                                                          Сотніков С.В.

                                                                                          Дзюбко П.О.