КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 47/48

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:            Дзюбка П.О.

          Сотнікова С.В.

при секретарі:            

від позивача ОСОБА_1 – представник за дов. №610-Ю від 11.10.2010р.;

від відповідача ОСОБА_2 – представник за дов. №24926/4 від 27.12.2010р.;

від третьої особи не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 23.03.2011р.

справа № 47/48 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ОСОБА_3

про стягнення 16630,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” (далі – позивач) у січні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 16630,00 грн. завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу), 166,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі №47/48 позов задоволено. Стягнуто в порядку регресу з Моторного (транспортного) страхового бюро України з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” суму виплаченого страхового відшкодування 16630,00 грн., а також 166,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі  №47/48, а провадження у даній справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянт зазначив, що страхове відшкодування було виплачене тільки в розмірі 14888,80 грн., що є меншим від задоволеної суми в розмірі 16630,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. у справі № 47/48, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 24.05.2011р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.053.2011р. по справі №47/48 без змін, а апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа ОСОБА_3 в засідання Київського апеляційного господарського суду 31.05.2011 р. вдруге не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, третя особа ОСОБА_3 не скористався належним йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 31.05.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особа Руслякова Валентин Олександрович за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України – без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 27.10.2008р. між позивачем (страховик)  та гр.  ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 041285-02-05-01-02, предметом договору відповідно до п. 1 якого є страхування транспортного засобу марки  “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1. Так, умовами вказаного договору  сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено знищення або пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ВАТ НАСК “Оранта” (страховик) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник), було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечено транспортний засіб – “Chevrolet Epica”, державний номерний знак НОМЕР_2. Як правильно встановлено судом першої інстанції строк дії зазначеного договору сплив на момент скоєння нижчезазначеного ДТП.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування м. Донецька та АТІ ГУ МВС України в Донецькій області № 549 від 27.01.2009 р., 17.12.2008 р. в м. Донецьку, на вул. Молодих Шахтарів сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки “Chevrolet Epica”, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Консул”, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови  Ленінського районного суду м. Донецька від 15.01.2009 р. у справі №3-240/09,  гр.  ОСОБА_3  визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно звіту № 169-01 про оцінку автомобіля “Ford Fiesta” (а.с. 45), державний номерний знак НОМЕР_1, складеного ОСОБА_5, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 16 630,00 грн.

Відповідно до страхового акту № 1651-02 від 12.03.2009 р., пошкодження транспортного засобу марки  “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 17.12.2008 р. в м. Донецьку, на вул. Молодих Шахтарів, за участю застрахованого автомобіля марки “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4  та автомобіля марки “Chevrolet Epica”, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ “Консул”,  під керуванням водія ОСОБА_3, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 16 630,00 грн.

Крім того, до матеріалів справи був доданий звіт №1765 про оцінку майна (авто товарознавче дослідження) де вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП, складає 16854,78 грн., а віртість відновлювального ремонту складає 19418,22 грн.

Відповідно до платіжних доручень №3871 та № 3872 від 12.03.2009 р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 14888,80 грн. на користь гр. ОСОБА_4 з призначенням платежу “Страхове відшкодування згідно акту № 1651-02 від 12.03.2009 р.”.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що суд першої інстанції при вирішенні оскаржуваної постанови в частині стягнення основного боргу стягну більшу суму ніж була фактично виплачено згідно вищевказаних платіжних доручень, а саме 16630,00 грн. замість 14888,80 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно  ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб” (ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування -  це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 041285-02-05-01-02 від 27.10.2008 перерахував на користь гр. ОСОБА_4 згідно страхового акту № 1651-02 від 12.03.2009 р. страхове відшкодування  в сумі 14888,80  грн., оскільки, ДТП в  м. Донецьку, на вул. Молодих Шахтарів, яка сталася 17.12.2008 р. (за участю застрахованого автомобіля марки Ford Fiesta”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4  та автомобіля марки “Chevrolet Epica”, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ “Консул”,  під керуванням водія ОСОБА_3) визнано позивачем згідно страхового акту № 1651-02 від 12.03.2009 р. страховим випадком.

Також, Київський апеляційний господарський суд зазначає,  що враховуючи те що відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 15.01.2009 р. у справі №3-240/09,  водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована  у ВАТ НАСК “Оранта”, а термін дії полісу закінчився до настання ДТП, визнано винним у вчиненому адміністративному правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач на підставі Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України, набув право регресу щодо відшкодування понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 14888,80 грн.

Так, згідно із ст. 35.1 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до винної особи або його страховика/МТСБУ про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, а отже саме ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” повинно направити до відповідача заяву про відшкодування шкоди з необхідними доказами, які б свідчили, що винна особа керувала належним йому транспортним засобом. Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2011 року позивач направив відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування у порядку регресу з необхідними документами, направлення яких підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 1244 від 23.02.2011.

          Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до п. 38.2 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

 Інші доводи наведені Моторним (транспортним) страховим бюро України в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. по даній справі підлягає зміні в частині стягнення з відповідача основного боргу з підстав неповного з’ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України – частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.     

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги – також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв’язку з частковим її задоволенням.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України  задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі  № 47/48 змінити.  

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”  (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх; код ЄДРПОУ 31650052) 14888 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп. суми виплаченого страхового відшкодування , 148,88 (сто сорок вісім) грн. 88 коп. державного мита, 211 (двісті одинадцять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

          3.  Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”  (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх; код ЄДРПОУ 31650052) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 8,71 (вісім) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.   Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5.  Матеріали справи № 47/48 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Сулім  В.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сотніков С.В.