В Е Р Х О В Н И Й  С У Д   У К Р А Ї Н И

Справа № 11-141.                             Головуючий у 1 інстанції - Діденко О.П.

Категорія:  ст.286 ч.1 КК                                   Доповідач - Рудомьотова С.Г.

                                                  У Х В А Л А

                                       І М” Я М   У К Р А Ї Н И

2008 року лютого місяця 21 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області в складі :

Головуючого - судді Антипець В.М.

Суддів - Рудомьотової С.Г., Оседача М.М.

З участю прокурора - Томилка М.П.

Та адвоката -ОСОБА_1

Засудженого - ОСОБА_2

Потерпілої - ОСОБА_3

          Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду  від 18 грудня   2007 року , яким засуджено :

                             ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей  02.07.1995 та 15.07.2002 року народження,

непрацюючого, несудимого згідно ст. 89 КК України,

       - за ст. 286 ч.1 КК України на 3 /три/ роки обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 /три/ роки.

          На підставі ст.1 п.”б” Закону України „Про амністію” від 19.04.2007 року  ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання.

          Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 150 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2000 грн. витрат на правову допомогу адвокатом, а всього - 4150 грн.,

                                              В С Т А Н О В И Л А  :

          Вироком суду ОСОБА_2 визнаний виновним і засуджений за те, що він, 08 червня 2007 року приблизно о 21 год.10 хв., керуючи автомобілем „Renault” д.н.з. НОМЕР_1, та знаходячись на дворовій території біля будинку №104 корпусу №1 по вулиці Шевченка у м. Ніжині, на порушення вимог п.п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху  не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу по відношенню до пішохода ОСОБА_3, яка стояла біля лівої бокової частини  автомобіля, здійснив на неї наїзд, вдаривши лівою боковою частиною автомобіля, внаслідок чого вона отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.

          Після вчинення ДТП, ОСОБА_2, на порушення вимог п. 2.10 ПДР України, не зупинив керований ним  транспортний засіб, а залишив місце  пригоди.

          В апеляції потерпілої ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку суду з направленням справи на додаткове розслідування, з посиланням на те, що суд не вірно кваліфікував дії засудженого за ст. 286 ч. 1 КК України, не звернув уваги, що ОСОБА_2 умисно збив її, коли вона намагалася забрати внука із салону його автомобіля, що підтвердили свідки, показанням яких суд дав невірну оцінку; бажав настання їй тілесних ушкоджень, а не порушити Правила дорожнього руху, тому ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за ст. 122 КК України. Крім того вважає, що судом безпідставно застосовано амністію, бо ОСОБА_2 неодноразово судимий і до нього вже застосовувалась амністія у 2002 році.

          В апеляції засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку суду з пом'якшенням покарання, з застосуванням амністії і до додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, бо для нього автомобіль є основним засобом отримання коштів для утримання дітей та можливості відшкодування шкоди потерпілій.

          Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, які підтримали кожен свою  апеляцію, адвоката ОСОБА_1 який згоден з апеляцією засудженого та заперечує проти апеляції потерпілої, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

          У судовому засіданні ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, докладно розповів про обставини вчинення цього злочину. Підтвердив, що заїхав у двір, щоб поспілкуватися з дитиною. Коли малолітній син сів у машину, ОСОБА_3, мати його колишньої дружини, підбігла до автомобіля і вхопилася руками за вітрове скло з боку водія. Він відчепив її руки від автомобіля і поїхав, не бачив, від чого впала ОСОБА_3 Не заперечував, що коли почав рух автомобіля, міг зачепити потерпілу, яка знаходилась поряд з автомобілем.

          З показань потерпілої ОСОБА_3 доводиться, що коли вона підійшла до автомобіля, щоб з'ясувати, коли ОСОБА_2 привезе внука, та взялася руками за вітрове скло з боку водія, то він різко розпочав рух, вдаривши її лівою боковою частиною автомобіля, від чого вона впала та втратила свідомість.

          З показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 доводиться, що вони бачили, як ОСОБА_3 трималася за дверці автомобіля з боку водія, коли ОСОБА_2 розпочав рух.

         З висновку судово-медичної експертизи № 254 від 04.07.2007 року /а.с.34-36/ доводиться, що у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді крововиливів лівого плеча лівої заднє-бокової поверхні таза, крововиливів спини, закритої травми грудної клітки з переломами 4,5,6 ребер по заднє-боковій поверхні, забійної рани волосистої частини голови, лівої скроневої області, які заподіяні дією тупих предметів і могли виникнути при падінні на тверде дорожнє покриття, можливо після дотичного удару автомобіля, що рухався.

          З висновку додаткової судово-медичної експертизи №20 від 07-17.08.2007 року /а.с.42-43/ доводиться, що всі вищенаведені тілесні ушкодження, з урахуванням характеру і локалізації ушкоджень на тілі потерпілої та на її одязі, найвірогідніше виникли від падіння на тверде дорожнє покриття і наступним ковзанням по ґрунту після контакту з автомобілем, який різко від'їхав з місця; контактних ушкоджень з автомобілем  на тілі потерпілої не виявлено.

           Суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив наявні докази по справі, дав їм вірну юридичну оцінку, вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України.

          Твердження потерпілої ОСОБА_3 про умисне  спричинення їй середньої тяжкості тілесного ушкодження засудженим ОСОБА_2 було предметом перевірки і розгляду  як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні, і вірно визначено, що таке спростовується матеріалами справи.

           Щодо посилання потерпілої ОСОБА_3 на безпідставне застосування амністії до ОСОБА_2 за даний злочин, то місцевий суд перевіряв можливість і підстави такого застосування амністії, вірно вказавши у вироку, що ОСОБА_2 вчинив злочин з необережності, несудимий згідно ст. 89 КК України, має двох дітей, яким не виповнилось 18 років, не позбавлений щодо них батьківських прав, виявив бажання на застосування амністії.

            Хоча  протягом 1997-2007 років  до нього і було застосовано Закон України „Про амністію” від  05.07.2001 року,  але наступний злочин, вчинений ним за ст. 286 ч.1 КК України, не є умисним.

            За злочин, вчинений ОСОБА_2 у 2006 році за ст. 125 ч.2 КК України, він вважається несудимий, бо було застосовано покарання з випробуванням за ст. 75 КК України, і судом 23.02.2007 року він звільнений від покарання.

            Тому покарання, призначене ОСОБА_2 за даний злочин, відповідає вимогам ст. 65 КК України, судом враховані всі обставини, що  пом'якшують та обтяжують покарання, а тому підстав для його пом'якшення не вбачається.

            Судом також вірно призначено ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк і правильно вирішено цивільний позов.

            За даних обставин підстав для задоволення апеляцій не має.

            Керуючись ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -

                                                       У Х В А Л И Л А  :

            Апеляції потерпілої ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду від 18 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Головуючий -

Судді -