КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2011 № 34/600
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Рєпіної Л.О.
Тищенко О.В.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача – Куриляк Я.І.
від відповідача 1 – не з’явився
від відповідача 2 – Масловський С.В.
від відповідача-3 – Масловський С.В.
від відповідача-4 – не з’явився
від відповідача-5 – не з’явився
від прокуратури – не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Інвест-Строй" на рішення господарського суду міста Києва
від 06.09.2010 року. у справі 34/600 (Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь-К"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Інвестмент"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Накфа"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Інвест-Строй"
Товариства з обмеженою відповідальністю "НАД"
за участю Прокуратури м. Києва
Прокуратури Голосіївського району м. Києва
про стягнення 95742476,02 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополь-К»
до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
про визнання частково недійсним кредитного договору у частині положень п.п.7.1.1 та п.п.7.1.3 п.7.1 ст.7 кредитного договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.09.2010 року первісний позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено.
Звернуто стягнення на предмет застави/іпотеки за:
1) договором застави від 06.02.2009 №151409Z13, договором застави від 06.02.2009 №151409Z14 (заставодавець - ТОВ «Акрополь-К»);
2) Іпотечним договором від 05.02.2009 №151409Z0 (іпотекодавець - ТОВ «Арка-Інвестмент»);
3) іпотечним договором від 05.02.2009 №151409Z11, іпотечним договором від 31.12.2008 №151408Z116 (іпотекодавець - ТОВ «Накфа»);
4) договором застави від 06.02.2009 № №151409Z15 (заставодавець ТОВ «Над» та ТОВ «Еко-Інвест-Строй») з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополь-К» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-6, ідентифікаційний код 33498244) перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) за кредитним договором від 05.02.2009 № 151409К2 у сумі 98 796 593 (дев'яносто вісім мільйонів сімсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 30 коп., яка складається з:
- 87 566 277 (вісімдесят сім мільйонів п’ятсот шістдесят шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. 63 коп. - простроченої заборгованості за кредитом;
- 10 193 829 (десять мільйонів сто дев’яносто три тисячі вісімсот двадцять дев’ять) грн. 15 коп. –процентів за період з 01.03.2009 до 30.11.2009 (включно);
- 1 945 (одну тисячу дев’ятсот сорок п’ять) грн. 92 коп. –процентів за період з 01.12.2009 до 08.12.2009 (включно);
- 30 000 (тридцять тисяч) грн. –простроченої комісії за управління кредитом за період з 01.03.2009 до 31.08.2009;
- 1 001 583 (один мільйон одну тисячу п’яток вісімдесят три) грн. 72 коп. –пені за прострочення сплати процентів;
- 2 956 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 88 коп. –пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом
Визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки за іпотечними договорами від 05.02.2009 №151409Z11, укладеному з ТОВ «Накфа»- 225 392 552 (двісті двадцять п’ять мільйонів триста дев’яносто дві тисячі п’ятсот п’ятдесят дві) грн. за іпотечним договором від 05.02.2009 №151409Z10 укладеному з ТОВ «Арка-Інвестмент» складає 394 654 336 (триста дев’яносто чотири мільйони шістсот п’ятдесят чотири тисячі триста тридцять шість) грн.
Визначено початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за договором застави від 06.02.2009 №151409Z13 - 500 (п’ятсот) грн., договором застави від 06.02.2009 №151409Z14 - 500 (п’ятсот) грн. (заставодавець - ТОВ «Акрополь-К») та договором застави від 06.02.2009 №151409Z15 - 500 (п’ятсот) грн. (заставодавець ТОВ «Над» та ТОВ «Еко-Інвест-Строй»).
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки та предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополь-К» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-6, ідентифікаційний код 33498244), Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка-Інвестмент» (01021, м. Київ, вул. М. Грущевського, 28/2, кв. 32, ідентифікаційний код 32250386), Товариства з обмеженою відповідальністю «Накфа» (01021, м. Київ, вул. Рейтарська, 35а, ідентифікаційний код 32856169), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Інвест-Строй» (01004, м. Київ, вул. Горького, 13, оф. 13, ідентифікаційний код 35379530) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Над» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, ідентифікаційний код 34693261) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополь-К» - відмовлено.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2010 року виправлена допущена в рішенні господарського суду м. Києва № 34/600 від 06.09.2010 року та наказі від 30.09.2010 року описка.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 06.09.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Інвест-Строй" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06 вересня 2010 року у справі № 34/600. Прийняти нове рішення (постанову), яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" відмовити повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Акрополь-К" задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що з урахуванням об'єктивних обставин, Позивачем за позовом допущено грубе порушення своїх обов'язків перед Відповідачем-5 за позовом, що викликали негативні наслідки в господарській діяльності ТОВ "Акрополь-К" і призвели, зокрема, до неможливості виконання положень вимог пп. 7.1.1. та пп. 7.1.3. пункту 7.1. статті 7 Кредитного договору № 151409К2 від 05 лютого 2009 року, які до того ж надають Позивачу можливість зловживати своїми правами, а тому повинні бути визнані судом недійсними.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 34/600.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.
08.07.2011 року від представника відповідача-4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про залучення третьої особи.
В судове засідання 12.07.2011 року представники відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.07.2011 року.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Інвест-Строй" подано клопотання про залучення третьої особи, дане клопотання відхиляється колегією суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку необґрунтованість залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ВестЛБ АГ Лондонська філія, оскільки суду не було наведено жодної підстави яким чином рішення вплине на права та обов’язки ВестЛБ АГ Лондонська філія щодо однієї з сторін.
В судове засідання 26.07.2011 року представники відповідача-1, 4, 5 та прокуратури не з’явилися про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідачів 1, 4, 5 та прокуратури враховуючи, що прокурор та відповідач -4 належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Процесуальні документи направлені за адресами вказаними в позовній заяві та в матеріалах справи відповідачам 1, 5 повернуті суду з вказівкою про їх відсутність за даними адресами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2, 3, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 05.02.2009 року між позивачем (Банк) та відповідачем-1 (Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені договором.
Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 Кредитного договору ліміт кредитної лінії 100000000 грн.
Згідно з п.п. 3.2.4 п. 3.2 Кредитного договору цілі кредиту: поповнення обігових коштів для покриття тимчасових розривів у грошових потоках за проектом будівництва котеджного містечка з розвиненою інфраструктурою у м. Козин, у тому числі:
- для частини кредиту в розмірі 82 000 000 грн. здійснення розрахунків із підрядчиками і контрагентами за договорами, які укладені в рамках Проекту, зокрема за договором підряду № 12/05/08 від 12.05.2008, укладеним між Позичальником та ТОВ «МІГ-95»;
- для частини кредиту в розмірі 18 000 000 грн. –здійснення поточних витрат, викликаних курсовими переоцінками витрат на здійснення розрахунків із обслуговування зобов’язань Позичальника (комісійні, проценті платежі тощо), за договорами про залучення коштів для фінансування Проекту, які укладені, з ВестЛБ АГ (Лондонська філія).
У відповідності до п.п. 3.3.1 п. 3.1 Кредитного договору Банк надає Позичальникові кредит на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.
З огляду на той факт, що первісний позивач просить стягнути суму заборгованості, що утворилась в зв'язку з невиконанням первісним відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, який первісний відповідач-1 в свою чергу просить визнати частково недійсним, відповідно суд першої інстанції обґрунтовано розглянув по суті першочергово зустрічну позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
У відповідності до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З урахуванням положень ст.1050 ЦК України сторони уклавши Кредитний договір передбачили право Банку вимагати від Позичальника дострокового погашення заборгованості. Одними з подій невиконання зобов’язань сторони визначили:
- Позичальник не сплатив Банку у строк платежі з погашення кредиту, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі належні до сплати згідно з цим договором, або не виконав будь-які інші мови та/або зобов’язання за цим договором (п.п.7.1.1 п.7.1);
- У Позичальника та/або Поручителя виникла будь-яка прострочена заборгованість за будь-якими укладеними ним(ними) з Банком договорами (п.7.1.3 п.7.1)
Пунктом 7.2 Кредитного договору сторони погодили, що якщо сталася і триває подія невиконання зобов’язань, Банк письмово повідомляє Позичальника (у порядку, визначеному п.9.3 договору), що непогашена частина Кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню. Банк набуває право здійснити договірне списання коштів за Кредитом або його частиною, процентами за користування кредитом, комісіями та іншими платежами, нарахованими згідно з цим договором, на користь Банку з рахунків Позичальника, зазначених у п.2.1.12 та депозитного рахунку, у гривнях та/або в іноземних валютах з метою погашення заборгованості Позичальника, та/або звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов’язань Позичальника.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).
В зв’язку з тим, що відповідач-1 мав заборгованість за договором про надання гарантії в сумі 65 033 510, 98 доларів США (складалась з: 65 000 000 доларів США –неповернутий кредит та 33 510,98 доларів США –проценти за невиконання зобов’язань), а також враховуючи укладений між сторонами Кредитний договір, та в зв’язку з виникненням заборгованості перед Банком внаслідок настання гарантійного випадку за гарантією, виникла та триває подія невиконання зобов’язань за Кредитною угодою, що передбачено у п.7.1 Кредитного договору, Банк звернувся як до Позичальника, так і до ТОВ «Над», ТОВ «Компанія «Еко-інвест-строй», ТОВ «Накфа», ТОВ «Арка-інвестмент» з повідомленням за вих. №158-04/2047 від 27.03.2009 про порушення зобов’язань та вимагав здійснення протягом 5 робочих днів з дати отримання цього повідомлення погашення за Кредитною угодою заборгованості.
Позичальник, спільно з ТОВ «Арка-Інвестмент», ТОВ «Накфа», у відповідь на повідомлення Банку направили заяву за вих. №1-31/03 від 31.03.2010, та виходячи зі змісту іпотечних договорів та статей 36-38 Закону України «По іпотеку» пропонували з метою організації процедури передачі земельних ділянок у власність Банку укласти договори про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Однак, в подальшому Позичальник вимог Банку не виконав, заборгованості не сплатив, договорів разом з Банком не уклав.
Тобто, до подання позову до суду першої інстанції про стягнення заборгованості за Кредитним договором Позичальник фактично погоджувався з наявним боргом перед Банком.
При цьому, подаючи до суду 24.11.2009 клопотання про залучення в якості третьої особи банку WestLB AG (Лондонська філія) позивач за зустрічним позовом підтвердив той факт, що станом на 21.07.2009 сума його заборгованості перед Банком дійсно складала 6 740 798,94 грн., але строк сплати ще не настав.
Отже, з огляду на викладене, спірні пункти Кредитного договору відповідають положенням чинного законного законодавства України, а відтак відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Колегія суддів, враховуючи положення Кредитного договору, приписи чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208 вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «Акрополь-К» є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо первісного позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» слід зазначити наступне.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п.п. 3.2.3 п. 3.2 Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту –05.02.2010 року.
Згідно з п.п. 3.4.1 п.3.4 Кредитного договору Позичальник зобов’язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8 цього договору в строк, зазначений у п. 3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника. Строки, передбачені графіком надання та погашення кредиту, є обов’язковими.
Тобто, як було вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку позивач правомірно, користуючись положенням умов Кредитного договору, зокрема п. 7.1.1, 7.1.3 та 7.2 вимагає від ТОВ «Акрополь-к» достроково (станом на момент подання позову) повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також штрафні санкції, в зв’язку настанням такої події, як невиконання ТОВ «Акрополь-к» зобов’язань за Кредитним договором.
У відповідності до п.п. 3.5.1 п.3.5 Кредитного договору Позичальник сплачує Банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (360 днів) у валюті кредиті у підлягають сплаті з 1 до 7 числа кожного місяця ( у січні та травні –до 15 числа) на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.
Підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 22,75%.
Як вбачається з матеріалів справи, Позичальник свої зобов’язання не виконав, та у строк визначений п.п. 3.2.3 п. 3.2 Кредитного договору прострочену заборгованість за кредитом в сумі 87566277,63 грн., яка підтверджується випискою по рахунку № 20723010137760 за період з 05.02.2009 до 21.07.2009 не повернув, процентів за користування кредитними коштами не сплатив.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Колегія суддів, перевіривши проведений Банком на виконання вимог суду розрахунок заборгованості Позичальника, який станом на 09.12.2009 (включно) складався з:
87566277,63 грн. – простроченої заборгованості;
10193829,15 грн. – процентів за період з 01.03.2009 до 30.11.2009 (включно);
1945,92 грн. – процентів за період з 01.12.2009 до 08.12.2009 (включно);
30000 грн. – комісії за управління кредитом (у відповідності до п.п. 3.2.6.1 п. 3.2.6 Кредитного договору), встановив, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитного договору, і відповідно суд першої інстанції правомірно визнав останній таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Банку.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом був досліджений, встановлений та відображений в рішенні від 06.09.2010 року факт виникнення та тривання Події невиконання зобов'язань за Кредитним договором - наявності заборгованості ТОВ «Акрополь-К» перед АТ «Укрексімбанк» (у розмірі 6503310,98 доларів США) у зв'язку із невиконанням ним своїх зобов'язань за договором про надання гарантії № 151407074 від 05.12.2007 року із змінами і доповненнями.
Зазначене підтверджує правомірність дій АТ «Укрексімбанк» по припиненню надання. кредиту за Кредитним договором, а відтак - відсутності у нього будь-якого прострочення зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 3.2.8 Кредитного договору розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені за прострочення сплати процентів та комісії за управління кредитом, вважає що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача-1 пені підлягає задоволенню в сумі: - 1001583. 72 грн. – пеня за прострочення сплати процентів; -2 956,88 грн. – пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 між Банком та відповідачем-1, відповідачем-2, відповідачем-3, відповідачем-4 та відповідачем-5 були укладені наступні договори:
З ТОВ «Акрополь-К»:
договір застави від 06.02.2009 №151409Z13 предметом застави за яким є частка у статутному капіталі ТОВ «Арка-Інвестмент» в розмірі 100% статутного капіталу;
договір застави від 06.02.2009 №151409Z14 предметом застави за яким є частка у статутному капіталі ТОВ «Накфа» в розмірі 100% статутного капіталу;
договір застави від 05.02.2009 №151409Z17 предметом застави за яким майнові права за договором підряду від 12.05.2008 року № 12/05/08 виконання будівельно-земляних робіт за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин.
З ТОВ «Арка-Інвестмент»:
іпотечний договір від 05.02.2009 №151409Z10 предметом іпотеки за яким є земельні ділянки площею 16,2777 га, які розташовані в селищі Козин Обухівського району Київської області та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Арка-Інвестмент» на праві власності, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 181247, серії ЯГ №181248, серії ЯГ №181249 та серії ЯГ № 181250 видані 13.07.2006 Обухівським районним відділом земельних ресурсів.
З ТОВ «Накфа»:
іпотечний договір від 05.02.1009 №151409Z11 предметом іпотеки за яким є земельні ділянки площею 8,9526 га, які знаходяться в селищі Козин, Обухівського району Київської області та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Накфа» на праві власності, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 159220, виданий 07.07.06 Обухівським районним відділом земельних ресурсів;
іпотечний договір від 31.12.2008 №151408Z16, предметом іпотеки за яким є земельна ділянка площею 0,10 га, яка знаходяться в селищі Козин, Обухівського району Київської області та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Накфа» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575872 виданий Обухівським районним відділом земельних ресурсів.
З ТОВ «Над» та ТОВ «Компанія «Еко-Інвест-Строй» договір застави від 06.02.2009 №151409Z15 предметом застави за яким є частка статутного капіталу ТОВ «Акрополь-К» у розмірі 10%, що належить ТОВ «Над» та частка статутного капіталу ТОВ «Акрополь-К» у розмірі 90%, що належить ТОВ «Компанія «Еко-Інвест-Строй».
Відповідно до статей 546, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (п.1). За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (п.2).
Відповідно до статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (п.1). Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (п.2).
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За умовами вказаних договорів застави та іпотеки, позивач у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 Кредитного договору, позивач має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки/застави.
У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» (далі –Закон) визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно п. 1 статті 33 вказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 39 Закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
З метою визначення початкової ціни предмету іпотек для їх подальшої реалізації за рішенням суду, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» Банком було надано 2 звіти, яких зокрема слідує, що:
- вартість об’єкта оцінки, земельних ділянок, загальною площею 16,2777 га, що належать ТОВ «Арка-Інвестмент» та розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Козин (відповідно до складеного СПД ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_2. звіту про експертну грошову оцінку) становить 394 654 336 грн.
- вартість об’єкта оцінки, земельної ділянки площею 8,9526 га, що належать ТОВ «Накфа» та розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада (відповідно до складеного висновку СПД ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_2. звіту про експерту грошову оцінку) становить 225 392 552 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку, що задоволення вимог Іпотекодержателя (позивача) має відбуватись звернення стягнення на предмети іпотеки та застави з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості ТОВ «Акрополь-К» за Кредитним договором в сумі 98 796 593,3 грн., витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року у справі № 34/600 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 34/600 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Рєпіна Л.О.
Тищенко О.В.
27.07.11 (відправлено)