Справа № 11-152/2008 р. Головуючий у І інстанції - Малиш В.В. Категорія - ст. 286 ч. 1 КК Доповідач - Оседач М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Антипець В.М.
суддів - Оседача М.М., Рудомьотової С.Г.
з участю прокурора - Томилка М.П.
адвоката - ОСОБА_1
засудженої - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з професійно-технічною освітою, заміжня, на утриманні має неповнолітню дитину, працююча приватним підприємцем, раніше не судима,
- засуджена за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь:
-фінвідділу Чернігівської міської ради 1 774 грн. 14 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_3;
- ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 606 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 8 000 грн. моральної шкоди.
- держави 770 грн. 88 коп. судових витрат за проведення судово автотехнічних експертиз.
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що 1 квітня 2006 року, о 15 год. 10 хв., керуючи автомобілем марки „ВАЗ-21124” д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись в м. Чернігові по вул. Стрілецька зі сторони вул. Єськова в напрямку вул. Червоногвардійська, в районі буд. № 1 по вул. Стрілецька не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не вибрала безпечного бокового інтервалу відносно пішоходів, які рухалися попереду неї у попутному напрямку, в зв'язку з чим скоїла наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_3, заподіявши останній тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Не погоджуючись з вироком суду засуджена ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просить його скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. В підтвердження доводів апеляції посилається на незаконність постановленого вироку суду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На її думку, в даному ДТП винна ОСОБА_4, оскільки вона не тримала неповнолітню потерпілу ОСОБА_3 за руку і рухалась посередині проїзної частини, а не ближче до її краю. Стверджує, що суд першої інстанції, стягнувши з неї моральну шкоду у визначеному розмірі, не врахувавши вищенаведених обставин щодо неправомірності дій третьої особи - ОСОБА_4
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_2 та її захисника, які підтримали доводи апеляції та просили задовольнити її з вказаних підстав, думку прокурора про необхідність залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку.
В засіданні суду першої інстанції засуджена ОСОБА_2 винною себе не визнала в скоєнні нею дорожньо - транспортної пригоди, пояснюючи таку позицію тим, що в цьому винна жінка, яка не тримала дитину за руку і рухалась посередині проїзної частини, а не ближче до її краю.
Проте, її вина у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав відповідну оцінку.
В своїх свідченнях свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 показували, що 1 квітня 2006 року, ОСОБА_2, керуючи автомобілем та рухаючись в м. Чернігові по вул. Стрілецькій зі сторони вул. Єськова в напрямку вул. Червоногвардійська скоїла наїзд на неповнолітню ОСОБА_3
Показання зазначених свідків про обставини ДТП підтверджені також висновком комісійно судово-медичної експертизи № 240 від 27 жовтня 2006 року (а.с. 72-75) щодо часу, характеру і локалізації виявлених у неповнолітньої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.
Згідно висновків судово автотехнічної експертизи № 157-К від 14.02.2007 року та виконаної в ході судового доручення додаткової судової - автотехнічної експертизи № 1579/1580-К від 26.11.2007 року, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_2 повинна була обрати безпечний інтервал між потерпілою та лівим бортом автомобіля (а.с. 83-85, 191-193).
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про порушення засудженою ОСОБА_2 п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, які стали причиною та умовою настання дорожньо - транспортної пригоди. Твердження в апеляції про непричетність до скоєного злочину судова колегія розцінює як позицію захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного діяння.
Не можна погодитись і з доводами апеляції щодо залишення поза увагою судом першої інстанції дій ОСОБА_4, яка на думку апелянта, повинна і нести відповідальність за дії малолітньої дочки, яка в даній ситуації вийшла з під контролю матері. З цього приводу суд дав відповідну оцінку таким діям ( бездіяльності ) ОСОБА_4 при обранні міри покарання та розміру відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, злочинні дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_2, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_2 та всіх обставин справи, зокрема, і протиправної поведінки потерпілої ОСОБА_4, яка порушила Правила дорожнього руху при русі на проїзній частині дороги..
Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд не в повній мірі врахував всі обставини по справі та стягнув суму моральної шкоди, яка не відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілої.
Взявши до уваги стан здоров”я потерпілої, тривалість відновлюваного періоду, майновий стан підсудної та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, поза увагою суду першої інстанції залишились ті обставини, за яких сталась ДТП, а саме порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України.
Враховуючи конкретні обставини справи та ступінь моральних страждань, спричинених неповнолітній ОСОБА_3, судова колегія вважає за можливе зменшити суму моральної шкоди до 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині цивільного позову.
Зменшити розмір моральної шкоди, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 5 000 грн., а всього 5 606 грн. 15 коп.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
С У Д Д І:
В.М. Антипець М.М. Оседач С.Г. Рудомьотова