КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2011 № 46/512-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Сотнікова С.В.
при секретарі:
від заявника ОСОБА_1 – представник за дов. б/н від 20.11.2010р.;
від Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк”: ОСОБА_2. – представник за дов. №136 від 04.04.2011р.;
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”
на ухвалу Господарського суду
міста Києва
від 25.03.2011р.
справа № 46/512-б (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” (далі – заявник) у листопаді 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2011р. у справі № 46/512-б, зокрема визнано кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва на суму 140937,51 грн.(138757,16 грн. – друга черга, 2180,35 грн. – 6 черга); Київський міський центр зайнятості на суму 1861,09 грн. – друга черга; Товариство з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” на суму 5806441,00 грн. (85,00 грн. перша черга, 5806356,00 грн. 4 черга); Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” на суму 4989821,83 грн. (85,00 грн.- перша черга, 4989736,83 грн. 4 черга); Публічне акціонерне товариство “Марфін банк” на суму 67739190,03 грн. (85,00 грн. – перша черга, 67739105,03 грн. – четверта черга, 114233,62 грн. - 6 черга); Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на суму 23709,42 грн. (22327,32 грн. – друга черга, 1382,10 грн. – перша черга).
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2011р. в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” і прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Крім того, апелянт зазначив, що грошові зобов’язання виникли не у боржника, а у третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОТРЕЙД ЛТД”. Таким чином боржником у відношенні до кредитора є саме Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄВРОТРЕЙД ЛТД”, а не Товариство з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. № 46/512-б, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
26.04.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” не надало, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду. Крім того, представник Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 05.05.2011р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а ухвалу господарського суду міста Києва від 04ю.03.2011р. - без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.03.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” – без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закону) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Заслухавши пояснення учасників провадження у справі та дослідивши її матеріали суд встановив наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 17.12.2010 р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва направила до суду першої інстанції заяву № 20918/9/24-202 від 17.12.2010 р. про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” в сумі 184901,37 грн.
Заява мотивована наявністю у боржника податкової заборгованості зі сплати податку на прибуток в сумі 5805,43 грн., комунального податку в сумі 8,10 грн., орендної плати з юридичних осіб в сумі 128508,84 грн. (126028,49 грн. боргу і 2180,35 грн. пені) та земельного податку в сумі 50579,00 грн.
На підтвердження заявлених вимог до заяви від 17.12.2010 р. подано розрахунок податкової заборгованості станом на 17.12.2010 р., тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, витяг з облікової картки платника, податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, податковий розрахунок земельного податку, декларації з податку на прибуток підприємства, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі № 2а-706/10/2670 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авалон Ко” 89459,62 грн.
З наданого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва розрахунку вбачається, що боржникові нараховано податкову заборгованість наступним чином:
- 50579,00 грн. земельного податку з юридичних осіб, нарахованого з 02.03.2010 р. по 30.11.2010 р.;
- 128508,84 грн. орендної плати з юридичних осіб, що включає 126 028,49 грн. боргу безпосередньо зі сплати вказаного фіскального платежу, нарахованого за період з 01.06.2009 р. по 30.12.2009 р. та 2 180,35 грн. пені, нарахованої за період з 08.07.2009 р. по 10.11.2009 р.;
- 5 805,43 грн. податку на прибуток, нарахованого з 19.11.2009 р. по 19.08.2010 р.;
- 8,10 грн. комунального податку, нарахованого з 19.11.2010 р.
Отже, як слідує з указаного розрахунку, вказані суми включають зобов’язання боржника перед бюджетом, що виникли як до порушення, так і після порушення провадження у справі про його банкрутство, тобто в період дії мораторію, у який нарахування штрафів не має відбуватися. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва обґрунтовує свій розрахунок тим, що визначене боржнику податкове зобов’язання не підпадає під визначені абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону неустойку та інші санкції.
Так, у ч. 4 ст. 12 Закону, яка не містить 4-го абзацу, закріплено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З аналізу вказаних приписів законодавства не вбачається підстав для обмеження дії мораторію на вимоги, заявлені даним кредитором.
Боржником та розпорядником майна вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва визнано повністю у заявленій сумі в розмірі 184901,37 грн.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до боржника, розраховані за період прострочення боржника до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в сумі 140 937,51 грн., з них –138757,16 грн. заборгованості по сплаті податків (87 819,63 грн. боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб, 45124,00 грн. боргу з земельного податку з юридичних осіб, 5805,43 грн. з податку на прибуток та 8,110 грн. з комунального податку), тобто вимоги третьої черги та 2180,35 грн. пені з орендної плати за землю з юридичних осіб, тобто вимоги шостої черги – підлягають визнанню.
29.12.2010 р. до суду першої інстанції надійшла заява Київського міського центру зайнятості № 11-12716 від 23.12.2010 р. про визнання кредитором на суму 1861,09 грн.
Як вбачається з поданої заяви вимоги виникли через несплату боржником внесків до Фонду відповідно до розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 11-ть місяців 2010 року.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, заявлені вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а отже такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 1861,09 грн. та відносяться до вимог другої черги.
31.12.2010 р. до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” від 30.12.2010 р. з вимогами до боржника в сумі 5806356,00 грн.
Як вбачається з поданої заяви, грошові вимоги до боржника виникли з договору будівельного підряду № АВ-6-01/04/2010 від 01.04.2010 р. на виконання робіт з реконструкції приміщення в сумі 3874662,00 грн. та з договору будівельного підряду № АВ-10-05/05/2010 від 05.05.2010 р. в сумі 1931694,00 грн. Зазначені вимоги складаються з сум заборгованості зі сплати вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробудтрейд” та прийнятих Товариством з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” підрядних робіт та підтверджуються поданими документами (акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, банківські виписки, претензія, відповідь на претензію про її визнання).
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 5806356,00 грн. (четверта черга). Крім того, до вимог першої черги підлягають внесенню сплачені кредитором 85,00 грн. державного мита за звернення до боржника з грошовими вимогами в процедурі його банкрутства.
31.12.2010 р. до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” від 30.12.2010 р. з вимогами до боржника в сумі 4989736,83 грн.
Як вбачається з поданої заяви, грошові вимоги до боржника виникли з договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги № АВ-6-01/06/10 від 01.06.2010 р. в сумі 154946,00 грн., № АВ-5-05/05/10 від 05.05.2010 р. в сумі 475710,00 грн., № АВ-4-27/04/10 від 27.04.2010 р. в сумі 150680,00 грн., № ФД-2 від 22.10.2008 р. в сумі 3992400,83 грн. та № ФД-1 від 30.09.2008 р. в сумі 216000,00 грн. Зазначені вимоги складаються з сум заборгованості з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” отриманих у позику сум та підтверджуються поданими документами (платіжні доручення, банківські виписки, акти звірки розрахунків).
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 4989736,83 грн. (четверта черга). Крім того, до вимог першої черги підлягають внесенню сплачені кредитором 85,00 грн. державного мита за звернення до боржника з грошовими вимогами в процедурі його банкрутства.
04.01.2011 р. до суду першої інстанції надійшла заява № 18219/07 від 31.12.2010 р. з грошовими вимогами до боржника від Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва у розмірі 26742,62 грн.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 23709,42 грн. (22327,32 грн. – друга черга, 1382,10 грн. перша черга).
31.12.2010 р. до суду першої інстанції надійшла заява Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” (правонаступник Відкритого акціонерного товариства “Морський транспортний банк”) про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” в розмірі 67739105,03 грн. (заява від 24.12.2010р.)
Як слідує з поданої заяви вимоги до боржника у зазначеній сумі являють собою розраховану станом на 03.09.2010 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд” (позичальника) перед Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк”, (позикодавцем) за кредитним договором від 28.03.2008 р. № 257/К з (наступними змінами до нього), а саме:
- 6000000,00 доларів США, що еквівалентно 47322000,00 грн. та 11185067,00 грн. боргу з неповернутих кредитних коштів;
- 755699,97 долари США, що еквівалентно 5960205,66 грн. та 2125598,75 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом
- 235125,10 грн. пені за неповернення основного боргу;
- 80290,05 доларів США, що еквівалентно 633247,64 грн. та 277377,36 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом;
- 483,52 грн. пені за прострочення сплати комісії за користування кредитом.
Згідно з заявою від 24.12.2010 р. перерахунок заборгованості в іноземній валюті в національну валюту України проведено Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк” за курсом Національного банку України станом на 03.09.2010 р. (7,8870 грн. за 1 долар США).
Заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” грошові вимоги Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” обґрунтовує наявністю у боржника обов’язків поручителя щодо виконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором, що виникли з договору поруки та іпотеки.
Так, в рамках вказаного кредитного договору від 28.03.2008 р. № 257/К та додатків до нього від 24.12.2008 р., від 29.05.2009 р. та 17.07.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” отримало на умовах повернення і сплати відсотків грошові кошти в сумі 6000000,00 доларів США та 18201859,20 грн.
Задля забезпечення виконання позичальником за кредитним договором зобов’язань з повернення кредиту та сплати передбачених договором № 257/К відсотків, комісій, штрафів та пені Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” уклали договір поруки від 28.03.2008 р. № 665-СК та іпотечний договір від 28.03.2008 р., зареєстрований нотаріусом за № 371.
До вказаних договорів про забезпечення виконання зобов’язання у подальшому вносилися зміни відповідно до змін про розмір сум кредиту і його повернення, що були внесені до кредитного договору № 257/К від 28.03.2008 р.
Як вбачається з матеріалами справи боржник та розпорядник майна вимоги, заявлені Публічним акціонерним товариством “Марфін Банк” відхиляють у повному обсязі, посилаючись на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” грошових зобов’язань перед банком, оскільки останнє виступало майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД”.
Відповідно до іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно, що належить іпотекодавцеві, а саме: будівлі складу готової продукції літери “Г” та “Ж” за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 33 та нежилі приміщення у м. Києві по пр-ту Перемоги. 70. Вартість предмету іпотеки оцінено сторонами договору в розмірі 24581000,00 грн.
Згідно з договором від 24.12.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору переданими в іпотеку є будівлі складу готової продукції у м. Києві по вул. Воровського, 33 та земельна ділянка, на якій вони розташовані, що оцінені в розмірі 26186000,00 грн.
За наступним договором про внесення змін від 03.06.2009 р. вірність переданого в іпотеку майна оцінена в сумі 32873000,00 грн.
Згідно з п. 3.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог кредитором за договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором та в інших випадках, передбачених договором.
Відповідно до п. 3.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” у жовтні 2010 року звернулося до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р. у сумі, що відповідає вищеописаному розрахунку з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” та його поручителів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. за вказаними вимогами було порушено провадження у справі № 22/456.
04.02.2011 р. провадження в указаній справі було зупинено до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 46/512-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Приписами ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
З огляду на зазначене, Київський апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції. що згідно глави 49 Цивільного кодексу України порука і застава – є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань, до яких відповідно до чинного законодавства також належать і неустойка, гарантія, притримання та завдаток. В свою чергу, порука - не акцесорне зобов’язання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобов’язання, а у разі його невиконання чи неналежного виконання - зобов’язується виконати зобов’язання та (або) нести цивільно-правову відповідальність у формі відшкодування збитків та (або) сплати неустойки; іпотека –це вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а заклад - застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особи.
Щодо посилань апелянта на те, що грошові зобов’язання виникли не у боржника, а у третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” - слід зазначити наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.02.2010 р. Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” письмову вимогу № 466/04 від 23.02.2010 р. про сплату заборгованості за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р., посилаючись на порушення позичальником строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, комісій та штрафів, а також на своє право вимоги дострокового повернення кредитних коштів, що встановлене умови договору. Зазначена вимога була отримана позичальником 01.03.2010 р.
Також, 24.02.2010 р. Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” письмове повідомлення № 461/04 від 23.02.2010 р. про порушення забезпеченого порукою зобов’язання, в якому вказував на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД” простроченої заборгованості за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р., а також на те, що виконання позичальника зобов’язань за кредитним договором забезпечене порукою та вимагав погашення заборгованості. Зазначена вимога була отримана поручителем 01.03.2010 р
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції боржник не заперечував факт прострочення позичальником зобов’язань за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р., а також підтвердив обставини невиконання ним таких зобов’язань як поручителем позичальника.
Доказів належного виконання як Товариством з обмеженою відповідальністю “Євротрейд ЛТД”, так і Товариством з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції подано не було.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що солідарна відповідальність боржника та поручителя дає право кредитору отримати задоволення своїх вимог за рахунок боржника або поручителя, або з обох зобов’язаних осіб в межах загальної суми заборгованості, у зв’язку з чим визнання самим боржником таких вимог, так само як і звернення кредитора з позовом до боржника та поручителя про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора право на звернення в процедуру банкрутства поручителя за задоволенням своїх грошових вимог.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв’язку з тим, що зобов’язання позичальника за кредитним договором № 257/К від 28.03.2008 р. не виконане як ним особисто, так і його поручителем, а також виходячи з обраного на даний час кредитором способу захисту своїх прав, грошові вимоги Публічного акціонерного товариства “Марфін Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко” слід вважати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Публічне акціонерне товариство “Марфін Банк” підлягає визнанню кредитором в сумі 67739190,03 грн. (85,00 грн. – перша черга, 66592871,41 грн. – четверта черга, 1146233,62 грн. – шоста черга).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон Ко”. залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2011р. у справі №46/512-б залишити без змін.
3. Матеріали справи №46/512-б повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Дзюбко П.О.
Сотніков С.В.