КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.05.2011 № 05-5-26/1693
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Ю.Г.
суддів: Лосєва А.М.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семенович А.В.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від. 10.02.2011р.;
від відповідача: не з’явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий
консалтинг»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 11.02.2011 року
у справі №05-5-26/1693 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий
консалтинг»
до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
про відшкодування майнової шкоди в сумі 15 507,00 грн. завданої в
результаті ДТП
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. №05-5-26/1693 позов Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» було повернуто без розгляду на підставі пунктів 3,4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. №05-5-26/1693 скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. ст. 36, 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2011 року прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Згідно Розпорядження від 11.04.2011року №01-24/132 щодо призначення проведення повторного автоматичного розподілу справи керівника апарату Ціцуашвілі Е.С., відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №05-5-26/1693 за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», обґрунтування: перебування судді-доповідача у справі Новікова М.М. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2011р.
Згідно з Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.11 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Іваненко Ю.Г., суддів Лосєв А.М., Пантелієнко В.О.
В судовому засіданні 04.05.2011 року представник позивача надав суду усні пояснення, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №05-5-26/1693 від 11.02.2011р. та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Враховуючи вищевикладене, та оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (далі - відповідач) про стягнення 15 507,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. №05-5-26/1693 вищевказану позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що позивачем не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме відповідно до ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії, при цьому відповідно до п. 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, посада, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Не виконання вказаних вимог є підставою для повернення позовної заяви згідно ст. 63 п. 3 ГПК України.
Разом з тим, копії документів, доданих до позовної заяви належним чином не засвідчені, оскільки відсутні дата, посада, прізвище та ініціали особи, яка засвідчувала документи.
Також, не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки напис на зворотньому боці платіжного доручення № 1354 від 27.01.2011 р. про сплату державного мита, скріплений не першою особою кредитної установи.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими з наступних підстав.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відносно висновку місцевого господарського суду про те, що додані до позову копії документів не засвідчені належним чином, апеляційним господарським судом було встановлено наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені (не завірені) належним чином, чим порушено приписи ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні дата, посада, прізвище та ініціали особи, яка засвідчувала відповідність копії документів їх оригіналам.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку місцевим господарським судом не надано належної оцінки вимогам ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, в якій передбачено, що оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Тобто, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати у заявника оригінали документів, доданих до позову у процесі підготовки справи до розгляду.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки напис на зворотньому боці платіжного доручення № 1354 від 27.01.2011 р. про сплату державного мита, скріплений не першою особою кредитної установи, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження сплати державного мита за подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва надано оригінал платіжного доручення №1354 від 27 січня 2011 року про сплату 155,07 грн, з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту на зворотньому боці "Зараховано в дохід бюджету 155,07 грн. (27.01.2011)". Цей напис скріплений підписом директора ФДД ПАТ «Банк Камбіо» Чаусовської К.О. та головного бухгалтера Р.Ф. Карлова і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Крім того, в ч. 5 п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв у разі не подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.
У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. №05-5-26/1693 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно- фінансовий консалтинг» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. –скасуванню, з направленням справи №05-5-26/1693 на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 63, 75, 86, 99, 102-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно- фінансовий консалтинг» задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. у справі №05-5-26/1693 скасувати, справу №05-5-26/1693 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. Матеріали справи №05-5-26/1693 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Іваненко Ю.Г.
Судді Лосєв А.М.
Пантелієнко В.О.
10.05.11 (відправлено)