КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2011 № 40/27
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі: Танцюрі Ю.Б.
у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-6»
на рішення господарського суду міста Києва
від 24.02.2011 року (дата підписання – 28.02.2011 року)
у справі № 40/27 (суддя – Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛОТ»
до Відкритого акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-6»
про стягнення заборгованості за договором у розмірі 140 104,16 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У грудні 2010 року ТОВ “МЛОТ” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ Трест “Київміськбуд-6” про стягнення заборгованості за договором поставки №К-09/3 від 27.04.2007р. у розмірі 140 104,16 грн., з яких 52 421,48 грн. - основний борг, 85 182,68 грн. - пеня. Одночасно позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. у справі № 40/27 позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ Трест “Київміськбуд-6” на користь ТОВ “МЛОТ” основний борг у розмірі 51 480,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 900,00 грн. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. у справі № 40/27 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням останнім норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх заперечень апелянт посилається на те, що рахунки-фактури та видаткові накладні, на які посилається позивач, не містять жодних посилань на договір поставки № К-09/3 від 27.04.2007р., а відтак твердження про те, що поставки товару були здійснені саме на виконання умов вказаного договору є помилковим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.3011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.04.2011 року.
У судове засідання 18.04.2011 року з’явилися лише представники позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як встановлено судом першої інстанції, 27.04.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № К-09/3 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передавати у визначеному договором порядку та строки товар на умовах згідно з п. 1.3, 3.1 договору у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар.
Згідно п. 1.2, 1.3 договору найменування товару, асортимент, кількість, вартість товару відображаються в специфікаціях (додатках), які є невід’ємною частиною даного договору.
У п. 3.3 договору сторони погодили, що передача кожної партії товару оформляється накладними.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що кількість та обсяг поставок товару, їх регулярність визначаються виключно покупцем з урахуванням його потреб.
Відповідно до п. 3.6 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання представником покупця видаткової накладної, яка передається одночасно з партією товару. Товар приймається представником покупця, повноваження якого підтверджуються дорученням відповідно до Інструкції Держарбітражу П-6 і П-7.
Відповідно до п. 4.2.2 договору покупець зобов’язаний оплатити товар згідно рахунку-фактури у строки, що встановлені даним договором.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що загальна орієнтовна сума даного договору становить 200000,00 грн. Остаточна сума договору визначається відповідно до укладених специфікацій на підставі загальної суми всіх оформлених сторонами накладних на поставку товару, які стають невід’ємною частиною договору.
У п. 5.5 договору сторони дійшли згоди, що оплата за отриманий покупцем товар здійснюється за кожну окрему партію товару на безготівковий рахунок постачальника протягом 21 банківського дня після отримання товарів, по домовленості обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом травня-липня 2008 року позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 71 881,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 47 від 30.05.08 на суму 21 500,00 грн., № 48 від 30.05.08 на суму 5 160,00 грн., № 51 від 11.06.08 на суму 11 980,80 грн., № 52 від 11.06.08 на суму 18 000,00 грн., № 61 від 07.07.08 на суму 14 300,00 грн. та № 62 від 07.07.08 на суму 940,68 грн.
На отримання вказаного товару відповідач довіреностями серії НБК № 457752 від 30.05.08 року, серії НБК № 457815 від 11.06.08 року та серії НБК № 457891 від 07.07.08 року уповноважив Кириченко І.М.
Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 37 від 22.05.08 на суму 21 500,00 грн., № 38 від 22.05.08 на суму 5 160,00 грн., № 41 від 11.06.08 на суму 11 980,80 грн., № 42 від 11.06.08 на суму 18 000,00 грн., № 52 від 07.07.08 на суму 14 300,00 грн. № 51 від 07.07.08 на суму 940,68 грн. відповідно зі встановленим у них строком оплати.
Однак, відповідач здійснив лише частково сплатив за отриманий ним товар у розмірі 19 460,00 грн., у зв’язку з чим 03.11.2008 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість, що утворилася, у розмірі 52 421,48 грн. за рахунками-фактурами № 37 від 22.05.08, № 41 від 11.06.08, № 42 від 11.06.08, № 51 від 07.07.08.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказана претензія отримана відповідачем 05.11.2008 року, проте залишена без відповіді та сплати.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 51 480,80 грн.
При цьому, досліджуючи наявні матеріали справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поставка товару за видатковими накладними № 47 від 30.05.08, № 51 від 11.06.08, № 52 від 11.06.08 та № 62 від 07.07.08 на загальну суму 52 421,48 грн. відбулася на виконання умов договору поставки № К-09/3 від 27.04.2007р.
Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 51 480,80 грн. заборгованості за поставлений товар, але висновок суду про те, що вказані поставки були здійснені на виконання умов договору вважає помилковим з огляду на наступне.
Як вбачається з умов договору поставки, постачальник зобов’язався передавати у власність покупця товар на умовах та у строки, встановлені договором, а покупець - прийняти та оплатити товар.
При цьому, найменування товару, асортимент, кількість, вартість товару відображаються в специфікаціях (додатках), які є невід’ємною частиною даного договору (п. 1.2, 1.3 договору).
Однак, такі специфікації з визначення найменування товару, його асортиментом, кількістю та вартістю в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.
Разом з цим, в наявних первинних бухгалтерських документах - накладних, довіреностях на отримання товару та рахунках-фактурах на оплату, відсутні будь-які посилання на договір, як на підставу поставки товару.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Аналогічне положення закріплене ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України: господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 вказаного Кодексу).
Статтею 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем ВАТ Трест «Київміськбуд-6» товару на суму 70 940,08 грн. та його часткова оплата останнім у розмірі 19 460,00 грн.
Разом з цим, докази оплати відповідачем отриманого товару на суму 51 480,80 грн. в матеріалах справи відсутні та останнім не надані.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за отриманий на підставі видаткових накладних № 47 від 30.05.08, № 51 від 11.06.08, № 52 від 11.06.08 товар у сумі 51 480,80 грн. згідно рахунків-фактур № 37 від 22.05.08, № 41 від 11.06.08, № 42 від 11.06.08.
При цьому, колегією суддів не приймається до уваги видаткова накладна № 62 від 07.07.08 року на суму 940,68 грн., з огляду на те, що вона не дає підстав стверджувати про отримання товару саме представником відповідача, оскільки з боку відповідача остання підписана не тією особою, що вказана у довіреності на отримання матеріальних цінностей НБК № 457891 від 07.07.08.
Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 940,68 грн. заборгованості.
Крім того, місцевим господарським судом відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача 85 182,68 грн. пені.
Враховуючи, що поставка товару на підставі видаткових накладних № 47 від 30.05.08, № 51 від 11.06.08, № 52 від 11.06.08 відбулася згідно усної домовленості сторін, правові підстави для стягнення пені, обумовленої п. 6.1 договору поставки №К-09/3 від 27.04.2007р. відсутні.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, здійснив пропорційний розподіл судових витрат на оплату послуг адвоката.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги від 19.08.2010 року, укладеного позивачем з ПП «Юридична компанія «ПРОФІТТО», остання зобов’язалася надати позивачу правову допомогу по стягненню з ВАТ Трест «Київмчськбуд-6» заборгованості за договором поставки № К-09/3 від 27.04.2007 року, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити правову допомогу на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Довіреністю б/н від 26.08.2010 року ПП «Юридична компанія «ПРОФІТТО» уповноважило адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 27.09.2007 року) на представництво інтересів ТОВ «МЛОТ».
Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 124 від 30.08.2010 року підтверджується сплата позивачем ПП «Юридична компанія «ПРОФІТТО» 2 500,00 грн. за надання останньою юридичних послуг.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача 900,00 грн. витрат на юридичні послуги адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин справи колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. у справі № 40/27 та задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-6».
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-6» залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. у справі № 40/27 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 40/27 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Кропивна Л.В.
Рудченко С.Г.