Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Чернігівський річковий порт” на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Чернігівський річковий порт” про визнання права користування квартирою та зобов”язання укласти договір найму та за зустрічним позовом ВАТ „Чернігівський річковий порт” до ОСОБА_1 про визнання права на подальше заселення, виселення, зобов”язання усунення перешкод, стягнення понесених судових витрат,- 

в с т а н о в и в:

            16 лютого 2007 року ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до ВАТ „Чернігівський річковий порт”  про визнання за нею права користування  квартирою АДРЕСА_1  та просила зобов”язати відповідача укласти з нею договір найму житлового приміщення  на вказану квартиру. Позивач посилалась на те, що  вона в травні 2006 року поселилась до самотнього ОСОБА_3, який проживав у спірній квартирі та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя останнього вона йому готувала їжу, прала одяг, прибирала, однак він чомусь не погоджувався зареєструвати її як члена його сім”ї. Вважає, що вона набула права користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки  прожила в цій квартирі більше шести місяців. Оскільки відповідач не погодився з даним фактом, вона звертається до суду  за захистом своїх прав на підставі ст.ст.9,61,63,64,65 ЖК України.

           ВАТ „Чернігівський річковий порт” звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив суд  на підставі  ч.3 ст.116 ЖК виселити  її із спірної квартири;  зобов”язати ОСОБА_1 усунути  створені нею перешкоди у користуванні зазначеним житловим приміщенням та визнати за ВАТ „Чернігівський річковий порт право на подальше заселення  квартири АДРЕСА_1. Посилається  на те, що  ОСОБА_1 не перебуває у трудових правовідносинах з ВАТ „Чернігівський річковий порт”, а отже не може  претендувати на належне  йому житло. Стверджує, що ОСОБА_1  не здійснювала оплату спірного житла і вважає, що у квартиру вона вселилась самоправно. 

                Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від  15 листопада 2007 року позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.  ВАТ „Чернігівський  річковий порт” в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ „Чернігівський річковий порт” просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від  15 листопада 2007 року  скасувати та ухвалити нове рішення по суті спору. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи та постановлене з порушенням норм  матеріального  і процесуального права. Вважає, що суд  дав невірну оцінку наданим сторонами  доказам і безпідставно не взяв до уваги докази ВАТ”Чернігівський річковий порт” та  безмотивно надав перевагу доказам  іншої сторони.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, оглянувши відмовний матеріал Чернігівського  міського відділу УМВС України в Чернігівській області  від 16.02.07.,   апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню,  за  наступних підстав.

        Оскаржуваним рішенням задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано за нею право користування  квартирою АДРЕСА_1 і зобов”язано ВАТ „Чернігівський річковий порт” укласти  з ОСОБА_1  договір найму зазначеної квартири. Проте, з таким рішенням суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд як з таким, що  постановлене з порушенням вимог ст.213,  п.1 ч.1 ст.214  ЦПК ЦПК України, а саме.

        Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1, вона просила суд визнати за нею право користування спірною квартирою як за членом сім”ї померлого ОСОБА_3 Однак,  ні позовна заява, ні матеріали справи не містять достатніх і безсумнівних доказів тих обставин, які б давали суду першої інстанції безумовні правові  підстави для задоволення  вимог про визнання за ОСОБА_1  права користування  спірною квартирою.  Зокрема,  у справі відсутні допустимі докази про те, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім”єю, що вони мали спільний сімейний бюджет і вели спільне сімейне господарство. Апеляційний суд вважає сумнівними   твердження  позивачки   про  її  проживання з травня 2006 року у спірній квартирі з ОСОБА_3, оскільки в позовній заяві вона зазначила про те, що ОСОБА_3 „чомусь не погоджувався зареєструвати її як члена сім”ї”. А в  апеляційному суді вона сама зазначила, що у спірній квартирі було відключено за борги газопостачання від газової плити і з її пояснень  не можна зробити висновок про те, що спірна квартира за життя ОСОБА_3 стала її постійним і єдиним місцем проживання, оскільки вона продовжувала вільно користуватись  і  квартирою АДРЕСА_2, де  дотепер зареєстрована і є квартиронаймачем та в якій зберігалося за нею  право користування.

     Наявні у справі 4 квитанції по сплаті квартплати (а.с.55-57)  апеляційний суд відхиляє в якості  доказу  факту спільного сімейного проживання  ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки ці квитанції датовані  16.02.07., 25.05.07., 10.07.07. та 10.09.07. - тобто платежі по спірній квартирі ОСОБА_1   здійснила лише після смерті ОСОБА_3 та  і зазначені обставини, які залишились поза увагою суду першої інстанції, апеляційний суд розцінює як намагання  ОСОБА_1 створити видимість її спільного проживання з ОСОБА_3, оскільки суду не представлено жодних платіжних документів по платежам, які були б здійснені ОСОБА_1 по спірній квартирі    за  життя  ОСОБА_3

      Аналізуючи сукупність обставин та матеріалів справи, апеляційний суд критично ставиться до показів у суді першої інстанції свідків ОСОБА_4, яка  з ОСОБА_1 має дружні стосунки, та ОСОБА_5, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_3,  оскільки їх пояснення не можна визнати безсумнівними та переконливими. Зокрема, вони  не узгоджуються з поясненнями у суді як самої ОСОБА_1,  так і з матеріалами справи.   Так, ні в позовній заяві, ні в своїх поясненнях у суді    (протокол а.с.77)  ОСОБА_1 нічого не вказувала про те, що вона займалась похованням ОСОБА_3, про що поясняли у суді вказані свідки,  а в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, наприклад, товарні чеки по оплаті витрат на поховання,  які б    підтвердили  зазначені обставини.

      Зважаючи на викладене, апеляційний суд  вважає  не доведеними факти  постійного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі з травня 2006 року  в якості члена сім”ї ОСОБА_3 , наявність спільного сімейного бюджету та ведення спільного господарства, а отже передбачені законом підстави для визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 - відсутні .

      За таких обставин є обгрунтованими вимоги зустрічного   позову ВАТ „Чернігівський річковий порт” про виселення ОСОБА_1 із спірної квартири та зобов”язання її не чинити перешкод у користуванні цією квартирою. У задоволенні позову  ВАТ”Чернігівський річковий порт”  в частині  визнання права на подальше заселення спірної квартири  необхідно відмовити, оскільки зазначене житло перебуває в оперативному управлінні порту і  рішенням  Чернігівського міськвиконкому дозвіл на повторне заселення спірної  квартири вже  наданий (а.с.19), а отже додаткового визнання судом  права на повторне заселення вказаного житлового приміщення - порт не потребує.  Тому оскаржуване   рішення Деснянського районного суду м.Чернігова  підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті  спору.  

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.  209, 218, 303, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.64,65, ч.3 ст.116 ЖК України,  апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ВАТ „Чернігівський річковий порт” - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 листопада 2007 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ”Чернігвський річковий порт”   - відмовити.

Позовні вимоги ВАТ „Чернігівський річковий порт” до ОСОБА_1  - задовольнити  частково.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

Зобов”язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ВАТ „Чернігівський річковий порт” у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позову ВАТ „Чернігівський річковий порт” - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Чернігівський річковий порт” 51 (п”ятдесят одну) гривню 00 коп. судового збору та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у суді.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                              Судді: