Справа № 22ц-300\2008 р.

 

Головуючий у 1-й інстанції: Зацерковний М.М.

Доповідач: Редька А.Г.

 

 

 

 

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

 

18 лютого 2008 року                                 місто Чернігів

 

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

суддів - Лазоренка М.І., Редьки А.Г.,

 

при секретарі - Рябчук С.В.,

за участі: представник позивача ОСОБА_1, 

представника відповідача, банку „Демарк”, ОСОБА_3,

                           

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "Банк "Демарк" на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк" про визнання недійсним договору застави,

 

в с т а н о в и в:

           

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2007 року задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсним договір застави майна від 18 квітня 2006 року за № 301\2 між відкритим акціонерним товариством ”Банк „Демарк” та ОСОБА_4 з підстав, передбачених ст.60 Сімейного кодексу України, ст.ст.368,369 Цивільного кодексу України, ст.55 Господарського кодексу України.

 

В апеляційній скарзі банк Демарк просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ ”Банк „Демарк” належить до задоволення, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням матеріального закону.

 

За матеріалами справи встановлено, що за договором застави від 18 квітня 2006 року № 301\2 фізична особа-підприємець ОСОБА_4, зареєстрований Бахмацькою районною державною адміністрацією 31 серпня 2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (заставодавець), заставив ВАТ ”Банк „Демарк” (заставодержатель) належних йому три колісних трактори марки Т-150-09 загальною вартістю 450000 грн у забезпечення зобов'язань фермерського господарства ”Аграрник” (боржник) за кредитним договором від 18 квітня 2006 року № 301 між ФГ ”Аграрник” та ВАТ ”Банк „Демарк”.

 

Відповідно до ст.ст. 215 ч.1, 203 ч.1 ЦК України правочин може бути визнано недійсним, якщо зміст правочину суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

 

У листопаді 2007 року ОСОБА_2, дружина заставодавця, звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним зазначений договір застави з підстав, передбачених ст.ст. 203ч.1, 215ч.3, 236ч.1 ЦК України, посилаючись, що предмети застави, три колісні трактори, є спільним майном подружжя, укладення договору застави майна, що є спільним майном подружжя,  можливо лише за згодою всіх співвласників, але її згоди на заставу спільного майна не було.

 

 Суд першої інстанції дійшов висновку, що заставлене майно, три колісні трактори марки Т-150-09, є спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оскільки набуте подружжям у період шлюбу, а договір застави всупереч закону було укладено без згоди другого подружжя, ОСОБА_2, що відповідно до ст.60 СК України, ст.ст.368,369 ЦК України, ст.55 ГК України є підставою для визнання договору застави недійсним.

 

Проте, такий висновок суду суперечить матеріалам справи та нормам матеріального закону.

 

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст.578 ЦК України, ст.6 Закону ”Про заставу” за згодою усіх співвласників у заставу передається лише майно, що є спільною власністю, у т.ч. спільною власністю подружжя, в інших випадках власник вправі розпоряджатися майном самостійно, у т.ч. і передавати належне йому майно у заставу як майновий поручитель за зобов'язаннями інших осіб.

 

Відповідно до зазначеного договору застави та свідоцтв про реєстрацію машин, виданих 30 березня 2006 року інспекцією держтехнагляду Бахмацького району, предмети застави, три колісні трактори, зареєстровані за суб'єктом підприємницької діяльності - приватним підприємцем ОСОБА_4 і саме приватний підприємець ОСОБА_4 передав за договором у заставу три колісні трактори, власником яких є суб'єкт підприємницької діяльності - приватний підприємець ОСОБА_4, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 31 серпня 2004 року Бахмацькою районною державною адміністрацією, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

 

Відповідно до положень ст.ст.57,61 СК України, ст.52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у т.ч. і у випадках, коли майно було придбано суб'єктом підприємницької діяльності для підприємницької діяльності у період шлюбу фізичної особи-підприємця, іншій з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

        

         За таких обставин при вчиненні 18 квітня 2006 року  договору застави за № 301\2 між приватним підприємцем ОСОБА_4 та ВАТ ”Банк „Демарк” отримання згоди на передачу у заставу трьох колісних тракторів від інших осіб, у т.ч. і від дружини, законом не вимагається оскільки предмети застави є власністю тільки приватного підприємця ОСОБА_4, а не спільним майном подружжя і у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору застави з підстав, на які посилалася позивач ОСОБА_2

        

         За обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно застосовано норми матеріального закону, рішення суду не можна визнати законним, таке рішення належить до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору застави № 301\2 від 18 квітня 2006 року.

 

         Відповідно до ст.ст.79,88 ЦПК України з позивача ОСОБА_2 належить до стягнення на користь банку 455 грн у відшкодування судових витрат, у т.ч. 425 грн судового збору та 30 грн збору з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільних справ у суді апеляційної інстанції.

 

Керуючись ст.ст. 16, 203, 204 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 307, 309ч.1п.п.3,4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального Кодексу України, апеляційний суд

 

в и р і ш и в:

 

         Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ”Банк „Демарк” задовольнити.

 

Скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2007 року та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та відкритого акціонерного товариства ”Банк „Демарк” про визнання недійсним договору застави майна від 18 квітня 2006 року за № 301\2 між відкритим акціонерним товариством ”Банк „Демарк” та ОСОБА_4.

 

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ ”Банк „Демарк” 425 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30 грн у відшкодування витрат по сплаті збору з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, всього 455 грн.

 

         Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

 

 

 

 

 

Головуючий:                                             :