У Х В А Л А

Іменем україни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області  від 25 грудня 2007 року в справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4  про стягнення вартості частки у спільному майні подружжя, -

В с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області  від 25 грудня  2007 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Рішенням  Талалаївського районного суду Чернігівської області  від 25 грудня  2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні рішення невірно оцінив всі обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права. Апелянт вказує, що матеріали, які були використані в процесі будівництва були придбані нею з її колишнім чоловіком за час спільного проживання і є їх спільною сумісною власністю і саме  Ѕ частку вартості матеріалів, які були придбані за їх спільні кошти і використані в процесі будівництва, а не вартість об'єктів, на які вказані матеріали використані, просила стягнути вона з відповідача на її користь. Зазначає, що суд невірно їй відмовив в позові посилаючись на те, що частина об'єктів є самовільним будівництвом, а частина - не можуть бути окремо від будинку об'єктом права спільної сумісної власності сторін у справі, адже вона не просила визнати за нею право на об'єкти, а просила стягнути вартість частки у спільному майні - будівельних матеріалів, що були придбані з відповідачем за спільні кошти і використані у будівництві.

         В судовому засіданні  апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу, адвокат ОСОБА_3 - представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішенням суду першої інстанції залишити без змін.

                   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін  з наступних підстав.

         Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  і процесуального права.

         Не може бути скасоване  правильне  по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20 квітня 2004 року. Від шлюбу мають неповнолітню  доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після реєстрації шлюбу, з серпня 1991 року сторони стали проживати в будинку АДРЕСА_1, за даною адресою позивачка була зареєстрована з 28.10.1993 року по 10.08.2002 року.

Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 850 кв.м., яка надавалась в безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку згідно договору від 18 травня 1970 року ОСОБА_6.

Право власності на вищезазначене домоволодіння зареєстровано: ѕ частини - за ОСОБА_7 (матір'ю відповідача) на підставі свідоцтва про право на власності від 26.08.1986 року та свідоцтва про право на спадщину від 26.08.1986 року після смерті ОСОБА_6, ј частина -  за ОСОБА_8 (сестрою відповідача) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.08.1986 року після смерті ОСОБА_6.

 За час сумісного проживання сторін за адресою: АДРЕСА_1, були зведені гараж, вольєр, цегляний сарай, літній душ, літня кухня з сауною і спортивною залою та гаражем; огорожа металева, огорожа з каменю з двома воротами та хвірткою, асфальтові доріжки.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що гараж, вольєр, цегляний        сарай, літній душ, літня кухня з сауною, спортивною залою та гаражем, огорожа металева, огорожа з каменю з двома воротами та хвірткою, асфальтові доріжки, а відповідно і всі матеріали використані при їх будівництві, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки сарай та літня кухня (з сауною та гаражем) є самовільним будівництвом, а інші споруди та об'єкти - розташовані на території домоволодіння по АДРЕСА_1 власниками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не можуть бути окремо від будинку об'єктом права спільної сумісної власності сторін по справі, а тому з підстав ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, що заявлені у позові, останній не підлягає задоволенню.

Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

          Доводи апелянта щодо використання в процесі будівництва  матеріалів, які придбавались позивачкою разом з відповідачем за спільні кошти і є їх спільною сумісною власністю, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки  в силу ч. 6  ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщено. 

                   Виходячи з вищевикладеного, рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, постановлено з додержанням норм матеріального  та процесуального  права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, ст. 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

           Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - відхилити.

           Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області  від 25 грудня 2007 року - залишити без зміни.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                Судді: