КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011                                                                                           № 7/521

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:            Дзюбка П.О.

          Сотнікова С.В.

при секретарі:            

   від позивача:ОСОБА_1 – представник за дов. №137 від 31.03.2011р.;

від відповідача : ОСОБА_2 – представник за дов. №08 від 10.01.2011р.;

розглянувши: апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 17.01.2011р.

у справі № 7/521 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖЕК-108”

про стягнення 298868,67 грн. 

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі – позивач) у листопаді 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖЕК-108” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 293313,81 грн. основного боргу, 4840,80 грн. пені, 714,06 грн. 3% річних, 2988,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2011р. у справі № 7/521 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 152895,19 грн. основного боргу, 2613,41 грн. пені, 396,70 грн. 3% річних, 1559,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011р. у справі № 7/521 в частині відмови в стягненні 142963,37 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині незадоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2011р. у справі № 7/521 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач  заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” – без задоволення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р. у зв’язку з перебуванням судді доповідача на лікарняному розгляд справи було відкладено на 12.04.2011р.

Представник позивача 12.04.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду надав клопотання про приєднання до матеріалів справи актів звірки.

Київський апеляційний господарський суд розглянувши дане клопотання дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що позивач в розумінні ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтував неможливість подання даних доказів до суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” -  без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 02.06.2005р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05720/2-01 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1 договору, зокрема  є зобов’язання постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до правил стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів іі приймання стічних вод , що встановлені правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Відповідно до п. 2.1.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу, води може визначати і узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа зливу

Згідно п.2.1.2. договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для відповідача із стабільним об’ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальними поквартально, при цьому останній направляє відповідачу щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг

Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документа до банківської установи відповідача (п. 2.2.2.  договору).  

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Доказів припинення договору в установленому порядку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується поданим позивачем до суду першої інстанції розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі даних маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента, платіжних вимог-доручень за період з травня 2010 по серпень 2010 рік, дебетово-інформаційних повідомлень, стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю 791713,07 грн.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по спірному договору виконав частково, сплативши 498 399,26 грн., внаслідок чого станом на 01.08.2010р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 293 313,81 грн.

Між сторонами по справі відсутні розбіжності щодо обсягів поставленої за договором питної води для потреб холодного водопостачання (код 1-482 у розрахунку позовних вимог) за період з травня 2010 по серпень 2010 рік.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суд першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 152895,19 грн. за поставлену за договором питну воду для потреб холодного водопостачання підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання в сумі 140 418, 62 грн., наданих з травня 2010 по серпень 2010 рік, Київський апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки умовами спірного договору не передбачено надання послуг з гарячого водопостачання, як і постачання води для підігріву.

Згідно зі ст.ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем були укладені будь-які додаткові угоди до спірного договору, в яких було б врегульовано питання щодо порядку визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води, суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як на лежне твердження позивача, що останній нараховує за спожиту питну воду та прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов’язаний сплачувати кошти за спожиту ним воду у будь-якому її прояві, тобто яз за холодну так і за гарячу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2. договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних за період з травня 2010 по серпень 2010 рік та суму пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних в сумі  396,70 грн. та 2613,41 грн. пені.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”, залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011р. у справі  № 7/521 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 7/521 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Сулім  В.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сотніков С.В.