КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 22/188

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:            Дзюбка П.О.

          Суліма  В.В.

за участю секретаря            

представників:

від позивача – ОСОБА_1 (дов. від 10.09.2010р.),

від відповідача – ОСОБА_2 (дов. від 05.04.2011 р.),

ОСОБА_3 (дов. від 05.04.2011р.),

Галкін О.О. – директор,

розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл”

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р.

за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства   “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс”

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р.,

ухвалу  Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р.

про зміну способу виконання рішення

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2005р.

про зміну способу і порядку виконання рішення

у справі № 22/188 (суддя Шкурат А.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл”

до Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс”

про  примусове виконання обов’язку в натурі

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Гефес Інтернейшнл” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про зобов’язання Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс” виконати умови договору від 14 березня 1994 року та стягнення з останнього визначені договором нафтопродукти, а саме: дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон, бензин А-80 в кількості 10 тис. тон та мазут М-100 в кількості 15 тис. тон.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі № 22/188 стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс” на користь Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” нафтопродукти: дизельне паливо ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензин А-80 в кількості 10 000 тон; мазут М-100 в кількості 15 000 тон.

21.06.2005 р. на виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва видано наказ № 22/188.

У серпні 2005 року Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188 шляхом звернення стягнення на інше майно ЗАТ “НВО “Агрокомплекс” вартістю 132 020 000,00 грн.

Ухвалою від 22.08.2005 року заяву державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188 задоволено частково та змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188, шляхом стягнення з ЗАТ “НВО “Агрокомплекс” на користь Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” вартість нафтопродуктів: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензину А-80 в кількості 10 000 тон; мазуту М-100 в кількості 15 000 тон в сумі 132 020 000 грн. 00 коп. за рахунок майна боржника.

У грудні 2005 року Закрите акціонерне товариство “Гефес Інтернейшнл” звернулось до суду із заявою про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188 в частині стягнення заборгованості в сумі 92108895 грн., шляхом списання цінних паперів - простих іменних акцій емітента ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” в кількості 90983077 штук з особового рахунку ЗАТ “НВО “Агрокомплекс” та зарахування на особовий рахунок Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” у системі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, що веде спеціалізований реєстратор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансферт”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2005 р. заяву Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188 задоволено та змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 22/188 від 9 червня 2005 року, в частині стягнення заборгованості в сумі 92 108 895,00 грн., шляхом списання цінних паперів - простих іменних акцій емітента ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” в кількості 90 983 077 штук, вартість яких згідно експертного висновку складає 92 108 895,00 грн., з особового рахунку Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс” та зарахування на особовий рахунок Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” у системі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, що веде спеціалізований реєстратор - ТОВ “Трансферт”; в частині стягнення вартості нафтопродуктів: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон; бензину А-80 в кількості 10 000 тон; мазуту М-100 в кількості 15 000 тон у сумі 39 911 105 (тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот одинадцять тисяч сто п'ять) грн. 00 коп. за рахунок майна боржника залишено в силі спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 9 червня 2005 року у справі № 22/188, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 серпня 2005 року № 22/188.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та ухвалами суду першої інстанції, ЗАТ “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс” звернулось з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просить рішення від 09.06.2005р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, ухвали від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р. скасувати, оскільки вони є невід’ємною частиною оскаржуваного рішення.  

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі № 22/188 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю; скасовано повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р.; скасовано повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2005р.; стягнуто з ЗАТ “Гефес Інтернейшнл”  на користь ЗАТ “Науково-виробниче об'єднання “Агрокомплекс” 12750,00 грн. державного мита; доручено Господарському суду міста Києва видати наказ про поворот виконання рішення від 09.06.2005р. у справі № 22/188.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2006 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 р. залишено без змін.

Закрите акціонерне товариство “Гефес Інтернейшнл” 17.09.2010р. звернулось до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови від 18.04.2006р. за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви за нововиявленими обставинами позивач послався на те, що в основу постанови від 18.04.2006р. про відмову в позові було покладено недоведеність існування Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., факт укладання якого заперечував відповідач, оскільки до матеріалів справи було долучено лише нотаріально засвідчену копію, без дослідження оригіналу документу.

Разом з тим, оригінал Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. було вилучено у позивача і залучено до матеріалів кримінальної справи № 151681, яка розслідувалась слідчою частиною ГСУ при ГУВС м. Москви.

Відділ внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви листом №01/12-151681 від 04.09.2009р. повідомив про те, що матеріали кримінальної справи № 151681 знищено.

На запит позивача Відділ внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви листом №151681-3 від 30.08.2010 повідомив, що серед знищених матеріалів кримінальної справи № 151681 знаходився оригінал Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року.

Таким чином, на думку заявника, лист-відповідь №151681-3 від 30.08.2010 є нововиявленою обставиною у даній справі та підтверджує факт існування оригіналу Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року, який укладався між позивачем та відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що лист Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010 не може вважатись нововиявленою обставиною, оскільки не має істотного значення для справи, факт знищення  Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року був відомий позивачу під час розгляду даної справи, а отже і відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. прийнято заяву Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” до провадження.

12.10.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 19.10.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 19.10.2010 року призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі № 22/188 було зупинено відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011р.  апеляційне провадження у справі 22/188 поновлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. розгляд справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено на 15 днів.

22.02.2011р., 15.03.2011р., 16.03.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2011р. судове засідання не відбулось у зв’язку з перебуванням судді-доповідача по справі № 22/188 на лікарняному.

06.04.2010р. в судовому засіданні від відповідача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В., яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011р. залишена без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи заяви позивача про перегляд постанови апеляційного господарського суду від 18.04.2006р., дослідивши наявні матеріали справи та додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Колегія суддів відзначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Як було зазначено вище, звертаючись до апеляційного господарського суду про перегляд постанови від 18.04.2006р. за нововиявленими обставинами, позивач послався на лист Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010, у якому зазначено, що серед знищених матеріалів кримінальної справи № 151681 знаходився оригінал Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року.

Таким чином, лист №151681-3 від 30.08.2010 є доказом на підтвердження того, що Договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. укладався між позивачем та відповідачем і що його оригінал існував.

Разом з тим, підставою для відмови у позові про зобов’язання відповідача виконати умови Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., Київський апеляційний господарський суд визначив недоведеність обставин існування договірних відносин між сторонами у даній справі у зв’язку з неподанням оригіналу зазначеного договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що поданий позивачем в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доказ існування оригіналу Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. (лист Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010р.) є істотним для вирішення спору у даній справі та є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки не був відомий заявнику на час ухвалення постанови від 18.04.2006р.

Відповідно до ч. 1, 2, 8 ст. 114 ГПК України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи встановлені вище підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами, а справа розгляду за загальними правилами.

Як підтверджується матеріалами справи, Акціонерне товариство закритого типу “Гефес Інтернейшнл” було створено 03.12.1992р. та зареєстровано Красногвардійською філією Московської реєстраційної палати 09.12.1992р.

Згідно Статуту Акціонерного товариства закритого типу “Гефес Інтернейшнл” має найменування англійською мовою “GEFES INTERNATIONAL, LTD”.

У зв’язку зі змінами у законодавстві Російської Федерації, 21.07.1997р. було зареєстровано нову редакцію Статуту позивача.

Згідно п. 1.4 Статуту від 1997р. повне офіційне найменування позивача: Закрите акціонерне товариство “Гефес Інтернейшнл”.

Закрите акціонерне товариство “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс” (відповідач) є правонаступником Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс”, яке було зареєстроване 21.02.1991р., що не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.1993 р. між сторонами в м. Москві укладено Генеральний договір № 7/079 про співробітництво і спільну діяльність між AT “Гефес Інтернейшнл” LTD та ТОВ “НВО  “Агрокомплекс”.

Предметом зазначеного договору були загальні принципи сумісної діяльності сторін для забезпечення фінансування узгоджених сторонами програм та проектів.

Відповідно до Декларації, підписаної сторонами 29.07.1993 р., зазначений Генеральний договір є невід’ємною частиною Декларації і вступає в силу після підписання AT ФКК “Росконтракт” контракту на поставку нафти в Республіку Україна.

З пояснень сторін вбачається, що на виконання Генерального договору № 7/079 про співробітництво і спільну діяльність від 29.07.1993 р. між позивачем та відповідачем 02.08.1993 р. був укладений Договір про надання послуг по купівлі продукції.

В подальшому до цього договору вносились зміни та доповнення шляхом підписання його сторонами додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року.

Фактичне виконання робіт, передбачених Договором про надання послуг по купівлі продукції від 2 серпня 1993 року, підтверджено Актом прийому-здачі № 1 виконання послуг по поставці нафти сирої від 31 серпня 1993 року.

Згідно з п. 2 Акта виконання взаємних зобов'язань від 01 жовтня 1995 року сторони констатували повну відсутність фінансових, матеріальних, моральних та інших претензій по Договору про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року та додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року до обох сторін.

Таким чином, зобов'язання саме по Договору про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року зі змінами та доповненнями, передбаченими додатковими угодами від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року, сторонами повністю виконані.

14.03.1994р. в рамках Декларації 29.07.1993 р. та Генерального договору 29.07.1993 р. сторонами був укладений Договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., за умовами якого (пункт 1) для погашення банківської заборгованості в розмірі чотири мільярди рублів та процентів по ній НВО “Агрокомплекс” передає АТ “GEFES INTERNATIONAL” Ltd право власності на наступні нафтопродукти:

-          дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон

-          бензин А-80 в кількості 10 тис. тон

-          мазут М-100 в кількості 15 тис. тон

У пункті 2 Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. сторони погодили, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, будуть діяти умови генерального договору про спільну діяльність між НВО “Агрокомплекс” та АТ “GEFES INTERNATIONAL” Ltd.

Таким чином, безпідставними є посилання відповідача на припинення всіх зобов’язань між сторонами з огляду на Акт виконання взаємних зобов'язань від 01 жовтня 1995 року, що був складений за результатами виконання зобов’язань за Договором про надання послуг по купівлі продукції від 02 серпня 1993 року та додаткових угод від 31 серпня 1993 року, 23 листопада 1993 року та 21 січня 1994 року, оскільки у згаданому акті посилання на Договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. відсутнє.

Разом з тим, в заперечення проти позовних вимог, відповідач заперечив факт укладання Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., зазначивши, що директор товариства НВО “Агрокомплекс” Галкін О.О. договір не підписував.

До матеріалів справи була залучена копія Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., яка засвідчена нотаріусом м. Москва ОСОБА_4

Відповідно до ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Враховуючи заперечення директора НВО “Агрокомплекс” Галкіна О.О. в судовому засіданні щодо підписання ним Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р. між сторонами взагалі, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. у справі № 22/188 була призначена судова почеркознавча експертиза.

На дослідження експерту була надана нотаріально засвідчена електрофотокопія Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року, оскільки відповідно до відповіді Відділу внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви №151681-3 від 30.08.2010р., оригінал договору був знищений разом з матеріалами кримінальної справи № 151681.

У висновку № 10486/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 24.12.2010р. встановлено, що підпис від імені Галкіна О.О., електрофотографічне зображення якого міститься в графі “Генеральний директор” у рядку “А.А.Галкин” в електрофотокопії договору, укладеного між НВО “Агрокомплекс” та AT “Gefes International” Ltd про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року (а.с. 24 том 7) - відповідає підписам Генерального директора НВО “Агрокомплекс” Галкіна Олександра Олексійовича за відповідний період.

В судовому засіданні 22.02.2011р. представником відповідача була надана факсимільна копія листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.02.2011р., з тексту якого вбачалось, що науково-дослідний інститут відкликає зазначений вище висновок судової експертизи для доопрацювання.

З метою одержання оригіналу вказаного листа КНДІСЕ від 21.02.2011р. в судовому засіданні була оголошена перерва та продовжено строк розгляду справи за заявою сторін.

В судовому засіданні 15.03.2011р. разом з оригіналом листа КНДІСЕ від 21.02.2011р. надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.03.2001 року, згідно з яким, за ініціативою інституту було проведено незалежне рецензування матеріалів експертного дослідження від 24.12.2010р. №10486/10-11 іншими експертними установами України. За результатами незалежного рецензування підтверджено правильність висновків експерта КНДІСЕ Лисенкової В.В. Копії рецензій долучені до матеріалів справи № 22/188.  

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок  КНДІСЕ №10486/10-11 від 24.12.2010 (експерт Лисенкова В.В.) належним доказом у даній справі.

Надаючи оцінку суперечливим листам нотаріуса м. Москва ОСОБА_4 в їх хронології, що залучені до матеріалів справи за клопотанням представників сторін, судова колегія відзначає про підтвердження факту нотаріального засвідчення копії Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 р., в зв’язку з чим клопотання представника відповідача про направлення до органів прокуратури повідомлення про факти підробки та використання підпису, печатки, копійного штампу нотаріуса м. Москва ОСОБА_4 на копії договору та листі, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993р., ч. 3, 4 ст. 12 Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 07.10.2002р. “Документы, которые на территории одной из Договаривающихся Сторон изготовлены или засвидетельствованы учреждением или специально на то уполномоченным лицом в пределах их компетенции и по установленной форме и скреплены гербовой печатью, принимаются на территориях других Договаривающихся Сторон без какого-либо специального удостоверения.

Документы, которые на территории одной из Договаривающихся Сторон рассматриваются как официальные документы, пользуются на территориях других Договаривающихся Сторон доказательной силой официальных документов.” (цитата мовою оригіналу).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином, з врахуванням положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах та чинного процесуального закону, колегія суддів, вважає, що нотаріально засвідчена копія є належним та беззаперечним доказом укладання між сторонами Договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994 року.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов’язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою виконання зобов’язання за Договором про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. листом від 30 березня 2005р.

Доказів на підтвердження виконання зобов’язання з передачі нафтопродуктів за Договором про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. відповідачем господарському суду не надано.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Кодексу Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Основними законодавчими актами, що регулюють відносини власності в Україні, є Цивільний кодекс України та Закон України “Про власність”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про власність”, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Цивільним кодексом України (ст. 316) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317).

Право володіння - це юридична можливість фактичного впливу на річ, тобто фактичне панування над річчю. Право користування – це юридична можливість видобування споживчих властивостей речі, Право розпорядження - це юридична можливість власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

З наведеної “тріади” права власності вбачається, що відсутність хоча б однієї з її складових, унеможливлює саме право власності чи порушує його.

Склад та зміст цивільно-правового поняття “право власності” безпосередньо пов'язаний з річчю чи майном. Право власності є основним речовим правом і його існування відокремлено від об'єкта (речі, майна) неможливо. Отже, у разі, якщо особа, яка є власником речі (майна), позбавлена можливості безпосереднього володіння цією річчю (майном), її право власності або не виникло, або порушено.

Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 Цивільного кодексу України). Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 334).

Таким чином, законодавство передбачає можливість визначення сторонами моменту переходу права власності на майно при укладенні договорів (угод).

За загальним правилом право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна. Однак сторони договору вправі обумовити інших момент переходу права власності. Цей момент може передувати у часі безпосередній (фактичній) передачі майна чи наступати після такої передачі. Натомість, у будь-якому випадку, з моменту набуття права власності, власник має вільне право володіти, користуватися та розпоряджатися річчю або майном, щодо якого він є власником. Виконання договору про передачу права власності на майно (нафтопродукти) є неможливим без передачі (фізичної) самого майна (або коносаменту чи товарно-розпорядчого документа). В іншому випадку набувач не отримує права володіння та користування, а отже права власності.

Правочин щодо передачі права власності завжди передбачає передачу самої речі чи майна від попереднього власника - набувачеві (новому власнику).

Таким чином, передача права власності на речі, у тому числі визначені родовими ознаками, відбувається шляхом безпосередньої передачі речі набувачеві. Передача права власності на речі (у тому числі визначені родовими ознаками) без безпосередньої передачі речей неможлива, оскільки у цьому випадку набувач буде позбавлений можливості реалізувати таке право.

Однак слід зауважити, що передачею майна (речі) вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна. До передачі майна також прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на відповідне майно (річ).

У позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить зобов’язати відповідача виконати умови договору від 14.03.1994р. та стягнути з останнього визначені договором нафтопродукти.

У спірних правовідносинах, які є предметом спору, для виконання стороною зобов'язань за договором щодо передачі права власності, ця сторона зобов'язана безпосередньо передати набувачу майно, а саме - визначену договором кількість нафтопродуктів. Без такої передачі перехід права власності неможливий, оскільки договором не визначений момент переходу права власності. За загальною ж нормою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна (речі).

Отже, вимога позивача (набувача за договором) про стягнення нафтопродуктів є фактичною вимогою про зобов’язання контрагента за договором виконати свої договірні обов'язки щодо передачі права власності на нафтопродукти.

Враховуючи зазначене вище та факт невиконання відповідачем своїх обов’язків за Договором від 14.03.1994р., колегія суддів вважає, що порушене право власності позивача на нафтопродукти підлягає захисту шляхом задоволення позову.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення від 09.06.2005р., суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог.

Разом з тим, відповідачем також оскаржені ухвали суду першої інстанції про зміну способу та порядку виконання рішення від 09.06.2005р. у справі № 22/188 за заявою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та ЗАТ “Гефес Інтернейшнл” у зв’язку з неможливістю фактичного виконання судового рішення за умов відсутності у боржника присудженого до стягнення майна та грошових коштів.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження” цінні папери належать до майна, яке безпосередньо не використовується у виробництві та підлягає реалізації в першу чергу.

Враховуючи відсутність у відповідача присудженого до стягнення майна (нафтопродуктів) та грошових коштів, що підтверджено належними та допустимими доказами, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про зміну порядку та способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. шляхом стягнення на користь позивача вартості нафтопродуктів у сумі 39 911 105,00 грн. та в частині стягнення заборгованості в сумі 92 108 895,00 грн. шляхом списання цінних паперів з особового рахунку відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р., ухвала від 12.08.2005р., ухвала від 23.12.2005р. у даній справі відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати, зокрема, складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доказів на підтвердження витрат за проведення судової експертизи позивачем апеляційному господарському суду не надано, що є підставою відмови у відшкодуванні зазначених витрат за рахунок відповідача.

Отже, витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача в розмірі 12750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 – 105, 112, 113, 113-1, 114 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Заяву Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі № 22/188 задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі № 22/188 скасувати.

3.          Прийняти нову постанову.

4.          Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс” на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р., ухвалу від 22.08.2005р., ухвалу від 23.12.2005р. у справі № 22/188 залишити без задоволення.

5.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі № 22/188  залишити без змін.

6.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р. у справі № 22/188 залишити без змін.

7.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2005р. у справі № 22/188 залишити без змін.

8.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче об’єднання “Агрокомплекс” (04210, м. Київ, проспект Оболонський, 22-б, кв. 60; код ЄДРПОУ 13669236) на користь Закритого акціонерного товариства “Гефес Інтернейшнл” (115522, м. Москва, вул. Луганська, 4, корп. 1; ІПН 7724115591, поштова адреса: 01015,
м. Київ, вул. Московська, 39, кв. 1) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

9.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

10.          Матеріали справи № 22/188 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сулім  В.В.

12.04.11 (відправлено)